Решение № 72069854, 06.02.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа №№643/6893/17, 2/643/681/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м.Харків

Московський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Короткого І.П.

при секретарі Охріменко А.І.

за участю представника

учасника справи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди одного з батьків, надання дозволу на оформлення документів для виїзду дитини за кордон,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з позивачем, а відповідач проживає окремо від дитини. Відповідач відмовляє у наданні дозволу на виїзд дитини за кордон. З цих підстав позивач просить суд надати дозвіл на оформлення документів для виїзду дитини за кордон; надати дозвіл на виїзд за кордон дитини без згоди відповідача до колишніх країн СНД, певних країн Євросоюзу за списком, Туреччину, Єгипет, Ізраїль, Арабські Емірати, США до досягнення дитиною повноліття.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що всі обставини справи зазначені у позові.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позову заперечували та у письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити через відсутність до того правових підстав, недоведеність обставин, на які посилається позивач, порушення прав відповідача на спілкування з дитиною.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились та повідомили про розгляд справи у їх відсутності.

Заяви, клопотання; інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо): не застосовувалось.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з позивачем, а відповідач проживає окремо від дитини.

Ці обставини підтверджуються свідоцтвом про народження дитини, довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку КП «Жилкомсервіс» від 03.05.2017 року.

У спорі, що розглядається, між сторонами та їхньою дитиною склалися сімейні відносини.

Відповідно до ч.1 ст.1 Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Разом з тим, Сімейний кодекс України не регулює правовідносини щодо права особи на свободу пересування.

Відповідно до ст.8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Так, питання здійснення особою права на свободу пересування регулюється ст.313 Цивільного кодексу України, частина 3 якої, зокрема, передбачає, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Крім того, в Україні діє спеціальний Закон «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», який регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення

документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового

обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок

розв'язання спорів у цій сфері.

Разом з тим, ні ст.313 Цивільного кодексу України, ні спеціальний Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» не передбачає випадків надання судом дозволу на виїзд з України

громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу

другого з батьків.

Про рішення суду про надання дозволу на виїзд з України

громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу

другого з батьків, зазначається у п.4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. N 57 (Далі - Правила).

Разом з тим, п.4 Правил як і ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України, визначає, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку,

здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі -

батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених

ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до положень ст.8 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Відповідно до ч.7 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України, у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Таким чином, посилання у п.4 Правил на рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу

другого з батьків, суперечить положенням ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України, яка, зокрема, передбачає, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

І з цих підстав суд робить висновок про те, що таку згоду повинні надавати обоє батьків.

Такий висновок суду відповідає вимогам ч.1 ст.141 Сімейного кодексу України, відповідно до якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Крім того, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач не довів суду, що позивач звертався до відповідача за згодою на оформлення документу для виїзду дитини за кордон та виїзду дитина за кордон, а відповідач у такій згоді позивачу відмовив, оскільки ніяких доказів існування таких обставин позивач суду не надав.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 25.10.2017 року №685 встановлено певний порядок участі відповідача у вихованні дитини шляхом систематичних побачень у певні дні тижня та у певний час.

Разом з тим, надання дозволу позивачу на виїзд дитини за кордон без зазначення конкретного періоду такого виїзду може призвести до порушення прав відповідача на участь у вихованні дитини

І ця обставина також є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2 номер і серія паспорта НОМЕР_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності - НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_1, номер і серія паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності - не відомий.

Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження - м.Харків, вул.Чернишевська, 55, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 26489104.

Третя особа: Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, місцезнаходження - м.Харків, вул.Римарська, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 37764460.

Суддя

06.02.2018