№ 72061597, 28.08.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2017 р. Справа № 804/1323/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із адміністративним позовом до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконними дії відповідача в межах зведеного виконавчого провадження №11355726 в частині винесення постанови про арешт майна боржника (на все рухоме майно) від 10.02.2017р.;

- скасувати постанову відповідача про арешт майна боржника (на все рухоме майно) винесену в межах зведеного виконавчого провадження №11355726 від 10.02.2017р.

Ухвалою суду від 28.08.2017 року закрито провадження у справі в частині позовної вимоги щодо скасування постанови відповідача про арешт майна боржника (на все рухоме майно), винесену в межах зведеного виконавчого провадження №11355726 від 10.02.2017р. у зв'язку з клопотанням позивача про відмову від цієї позовної вимоги.

В обґрунтування позовної вимоги про визнання незаконними дій Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в межах зведеного виконавчого провадження №11355726 в частині винесення постанови про арешт майна боржника (на все рухоме майно) від 10.02.2017 року, позивач зазначає, що при вчиненні таких дій відповідачем порушено порядок та черговість звернення стягнення на майно, а також накладено арешт на все рухоме майно, навіть те, що забезпечує ведення виробничої діяльності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що суперечить Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та Закону України "Про виконавче провадження".

Заперечень або письмових пояснень від відповідача до суду не надходило.

У судове засідання від 28.08.2017р. представник відповідача не з'явився. Відповідач, суб'єкт владних повноважень, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

З огляду на приписи ст.41, ст.122, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в Соборному відділі державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 11355726 щодо боржника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», до складу якого входять 542 виконавчих провадження.

13.02.2017 року на адресу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла постанова Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна божника від 10.02.2017 року в межах зведеного виконавчого провадження № 11355726.

Зазначеною постановою Головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дерновою Л.В. було накладено арешт на все рухоме майно ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Правові засади примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі Закон України "Про виконавче провадження").

Згідно п.1 ч.1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження". Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 5 цієї статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

При цьому ч.6 цієї статті визначає, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

В матеріалах справи відсутні докази того, що арешт накладено в розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, таких доказів не надано.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Згідно ч. 6 цієї статті у разі якщо на зазначене у частині п'ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер'єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Таким чином, Законом України "Про виконавче провадження" чітко визначена процедура здійснення дій державного виконавця та порядок звернення на кошти та майно (у разі якщо виявлених коштів не достатньо) боржника. Відповідачем не надано доказів вжиття заходів по виявленню у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, а також їх відсутності у нього.

Крім того, накладення арешту на майно боржника, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, є заходом примусового виконання рішення, направленим на забезпечення його реального виконання, при вжитті якого державний виконавець має діяти з повним дотриманням відповідної процедури, зокрема, з врахуванням того, що на певне майно згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» № 2864-ІІІ від 29.11.2001 (далі - Закон № 2864) встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Згідно із ст. 2 Закону №2864 для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаний Закон, як про це зазначено в його преамбулі, спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 3.6 мотивувальної частини рішення від 10.06.2003 р. у справі N 1-11/2003 зазначив, що Закон не порушує конституційної вимоги обов'язковості судових рішень. Рішення судів про примусове відчуження майна підприємств, ухвалені до і після прийняття Закону, ним не скасовуються, вони залишаються в силі, а їх виконання призупиняється до вдосконалення механізму примусової реалізації майна. Тобто, Законом встановлюється подовжений на цей період строк їх виконання."

Отже, Законом №264 встановлено мораторій на примусове відчуження майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. При цьому, вказана заборона поширюється також і на випадки відчуження майна, шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою.

Відповідно до п. 1.7 Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Нова редакція), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2017 року, єдиним акціонером Банку, якому належить 100% акцій Банку, є Держава в особі Міністерства фінансів України.

Отже, з аналізу Статуту судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є державним підприємством, частка держави у статному капіталі якого становить 100%, що, в свою чергу, свідчить про те, що на позивача поширюється дія встановленого статтею 1 Закону №264 мораторію на примусове відчуження майна, що унеможливлює накладення арешту на майно позивача органами Державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Водночас, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що діями Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в частині винесення постанови від 10.02.2017 року в межах зведеного провадження №11355726, було порушено порядок та черговість звернення стягнення на майно боржника, а також накладено арешт на все рухоме майно, включаючи майно, яке забезпечує ведення виробничої діяльності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", що суперечить Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, адміністративний позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а сплачений судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру, сплачений юридичною особою,- стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними дії Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в частині винесення постанови про арешт майна боржника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (на все рухоме майно) від 10.02.2017 року в межах зведеного виконавчого провадження №11355726.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Врона