Постановление суда № 72051453, 07.02.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/7044/17

Провадження № 2/361/754/18

07.02.2018

У Х В А Л А

07 лютого 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Бас Я.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ”Бобрик”, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу № 15 від 18 жовтня 2017 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про зобов’язання державного реєстратора Броварської районної ради внести зміни до відомостей про ТОВ ”Бобрик” в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Броварського міськрайонного суду перебуває зазначена цивільна справа.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття провадження у справі посилаючись на те, що вказані вимоги повинні розглядатись в порядку господарського судочинства, оскільки спір який виник між сторонами є корпоративним, при цьому посилаючись на Рішення від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 року Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю ”Міжнародний фінансово-правовий консалтинг” про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України, та аналогічну позицію викладену в Ухвалі Верховного суду України від 15 вересня 2010 року у справі № 6-29865св10, яка також застосовує згадане вище рішення Конституційного суду України та надає наступний висновок: відмовляючи в задоволені позову в частині визнання незаконним наказу про звільнення й поновлення на посаді голови правління товариства, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за п. 6.3. контракту № 668 від 10 листопада 2008 року рішення зборів акціонерів є самостійною підставою для розірвання контракту з головою правління товариства.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до Протоколу № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ”Бобрик” від 18 травня 2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора за сумісництвом на строк 3 роки, що в свою чергу відповідає Статуту товариства, та повноваження позивача на посаді мали строковий характер. Таким чином, з аналогіє закінчення вказаного трирічного строку є також самостійною підставою для припинення повноважень директора за сумісництвом, що і було застосовано Товариством в оскаржуваному у дійсному спорі наказі ТОВ ”Бобрик” № 15 від 18 жовтня 2017 року. Також слід взяти до уваги, що видати Наказ про звільнення на цій підставі не було об’єктивної можливості до поновлення позивача на вказаній посаді на підставі рішення суду, що відбувся лише 18 липня 2017 року.

Також розглядати дані спірні правовідносини, в тому числі з застосуванням до них законодавства про працю, без вирішення корпоративних питань є неможливим через положення статуту Товариства, відповідно до яких питання призначення та звільнення директора належить до компетенції виключно Загальних зборів учасників товариства.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував, щодо задоволення заявленого клопотання.

Суд вислухавши сторони, дійшов висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання виходячи з наступного.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи представники відповідача заявляли в судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі 26 грудня 2017 року, в зв’язку з тим, що позовні вимоги з якими звернувся позивач до суду підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, суд розглянув заявлене клопотання та відмовив в його задоволенні.

07 лютого 2018 року представник відповідача заявила клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, при цьому в поданому письмовому клопотанні посилалась на Рішення від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 року Конституційного Суду України та Ухвалу Верховного суду України від 15 вересня 2010 року у справі № 6-29865св10, але в даному разі представник відповідача не приділив уваги на наведені обґрунтування та правову позицію у вказаних рішеннях, а саме в Ухвалі від 15 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України розглядаючи справу за позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів товариства, наказу та поновлення на роботі зазначає, що підставою поданого позову особа яка звертається вказує недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, що є порушенням прав учасника (акціонера) на управління товариством, а не трудових прав керівника товариства, то спір в цій частині за своєю правовою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами, а тому враховуючи, що корпоративні спори відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України підсудні господарським судам, а суди на зазначене не звернули уваги та помилково розглянути справу за правилами цивільного судочинства, тому ухвалені в справі судові рішення в частині визнання незаконними та скасування рішення загальних зборів акціонерного товариства згідно п. 1 ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 340 ЦПК України підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо позовних вимог в частині визнання наказу незаконним та поновлення на роботі, в цій частині колегія суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України касаційну скаргу задовольнила, та вказала, що при скасуванні апеляційним судом рішення суду першої інстанції не були враховані вимоги ч. 3 ст. 21 КЗпП України та суд зробив помилковий висновок про порушення вимог ст.ст. 40, 41 КЗпП України, а тому скасувала рішення апеляційного суду та залишило без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог в частині визнання наказу незаконним та поновлення на роботі.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 15 від 18 жовтня 2017 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про зобов’язання державного реєстратора Броварської районної ради внести зміни до відомостей про ТОВ ”Бобрик” в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бобрик” про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.Г. Радзівіл