№ 72042562, 30.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/17686/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/623/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Астахова О.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Болотов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Щербенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про примусове проникнення до жилого приміщення, заінтересовані особи: ОСОБА_3, публічне акціонерне товариство Банк «Траст»,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року,

встановила:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року подання задоволено.

Дозволено старшому державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подпоріну Р.О. примусове проникнення до житла ОСОБА_3, а саме: квартири АДРЕСА_1 з метою проведення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2015 року у справі №755/17686/14-ц яким стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором № R011.М0000002 від 13.11.2007 року станом на 27.05.2014 року у розмірі 364 147,15 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.05.2014 року становить в сумі 4 246 247 грн. 09 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості подання державного виконавця.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києві від 24 лютого 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «ТРАСТ» заборгованість за кредитним договором № R011.М0000002 від 13 листопада 2007 року станом на 27 травня 2014 року у розмірі 364 147,15 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 травня 2014 року становить в сумі 4 246 247 грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі по 1 827 грн. 00 коп. з кожного.

23 липня 2015 року відкрито виконавче провадження № 48176446.

Постанова про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 отримана, що підтверджується заявою від 05 серпня 2015 року.

Право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи подання, державний виконавець зазначив, що ним вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення суду, проте протягом тривалого часу рішення суду не виконано. Боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, категорично відмовляється в добровільному порядку надавати доступ до житла, з метою проведення державним виконавцем відповідних виконавчих дій.

Згідно п.п. 4, 10 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України (в редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року) питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання.

Доводи апеляційної скарги, про те, що ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів не приймає, оскільки апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження вказаної обставини.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 10 жовтня 2017 року постановлена з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2018 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук