Постановление суда № 72038423, 05.02.2018, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/1108/17

Провадження № 2-п/324/2/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пологи заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у справі № 324/1108/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Пологівського районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у справі № 324/1108/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своєї заяви про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 зазначив, що 11.12.2017 року він звернувся за правовою допомогою до ТОВ «ЮК «Монополія» з особистих питань та в ході надання усної консультації та моніторингу інтернет-бази «Судова влада» та «Реєстр судових рішень» він дізнався, що відносно нього 02 жовтня 2017 року було винесено судове рішення у справі №324/1108/17. При цьому, він не був повідомлений про розгляд вказаної справи і судових повісток отримувати не міг, оскільки за адресою реєстрації: с. Кінські Роздори, вул. Мережко, буд.140, він не проживає після досягнення повноліття. При цьому, йому невідомо, хто саме від його імені відмовлявся отримувати судові повістки.

Також він зазначив, що суд при ухваленні рішення не врахував, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, відповідно, не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. При цьому, позивач в обґрунтування позовних вимог не надав саме первинних документів – банківських виписок, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів. Також ОСОБА_1 зазначив, що він не отримував ніяких грошових коштів від позивача.

Окрім того, ОСОБА_1 не погоджується із сумами, зазначеними в розрахунку, вважає їх надуманими і несправедливими, оскільки надавати кредитні кошти під 30% на рік є незаконним, про що неодноразово зазначалося у рішеннях Верховного Суду України.

Також, на думку ОСОБА_1, копія заяви позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України. При цьому, для укладення договору обов’язковою умовою має бути прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про відсутність договору між сторонами. Окрім того, у зазначеній заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов’язання, відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов’язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів позивачем та строк повернення цих коштів відповідачем, відсутні будь-які посилання на картку, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки відповідачем.

Отже, на думку ОСОБА_1, позивачем не надано доказів отримання ним кредиту, порушено порядок оформлення кредитної угоди, що вказує на те, що він фактично кредиту не отримував.

При цьому, Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на анкетні дані відповідача, а також вони не підписані відповідачем, що свідчить про те, що вони на відповідача не розповсюджуються. Вказаний висновок, на думку ОСОБА_1, співпадає з правовою позицією Верховного Суду України відображеною в постанові №6-16цс15 від 11.03.2015 року.

Окрім того, оскільки кредит виник 04 квітня 2011 року, а загальний строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки, ОСОБА_1 вважає, що позивач пропустив строки позовної давності.

Тому він просить скасувати заочне рішення від 02 жовтня 2017 року по справі №324/1108/17 та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

У дане судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, але подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги, викладені у заяві про перегляд заочного рішення, він підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання також не з’явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, проте надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, які просив долучити до справи, а також просив заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи № 324/1108/17, вважає заяву ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, згідно із ч.1 ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із ч.1 ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 є відповідачем у справі № 324/1108/17, а тому має право звертатися до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з поштових конвертів, у яких на адресу відповідача, яка була підтверджена відповіддю органу місцевого самоврядування на запит суду, направлялися судові повістки про виклики ОСОБА_1 у судові засідання на 08 вересня 2017 року (а.с.47), та на 02 жовтня 2017 року (а.с. 50), а також заочне рішення суду від 02 жовтня 2017 року (а.с. 58), усі вони повернулися до суду з відміткою «за відмовою адресата від одержання».

Окрім того, як вбачається із наявного у матеріалах справи листа ЦПЗ № 5 Філії Запорізької дирекції ПуАТ «Укрпошта», за адресою: с. Кінські Роздори, вул. Мережко, буд.140, ОСОБА_1 проживає, але відмовився від одержання поштових відправлень.

Відповідно до ч.1 і ч. 3 ст.74 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Статтею 76 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) встановлено порядок вручення судових повісток. Зокрема, в частині 1 цієї статті (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) вказано, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Також відповідно до ч.3. ст. 76 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 8 ст.76 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

З довідки про місце реєстрації, наданої органом місцевого самоврядування, встановлено, що відповідач зареєстрований за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві, а саме: с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, вул. Мережко, буд.140.

При цьому, суд не бере до уваги посилання заявника на те, що він фактично проживає у м. Запоріжжі без реєстрації місця проживання, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного факту він суду не надав. Порядок виклику ОСОБА_1 до суду у даному випадку було дотримано, оскільки за приписами ч. 8 ст. 76 ЦПК України особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Також судом враховано, що з метою виклику ОСОБА_1 у судове засідання 11.01.2018 року для розгляду заяви про перегляд заочного рішення судом направлялася судова повістка за адресою, вказаною заявником як адреса його місця проживання, однак вказана судова повістка повернулася до суду без вручення з відміткою поштового відділення - «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення». А інша судова повістка про виклик у судове засідання на 05.02.2018 року була вручена за довіреністю уповноваженій особі «Алфімов».

Таким чином, на момент проведення заочного розгляду справи були наявні всі передбачені для цього ст.224 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 02.10.2017 року) умови, а саме: неявка в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також згода позивача на проведення заочного розгляду справи.

Крім того, у заяві про перегляд заочного рішення відповідач не вказав доказів, які б могли вплинути на прийняття рішення та які не були враховані судом при вирішенні справи. Також він не спростував доказів, наданих ПАТ КБ «ПриватБанк», а лише посилався на пропуск позивачем у справі строків позовної давності для звернення з позовом про стягнення заборгованості, а також зазначав про відсутність між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору, про фактичне неотримання ним кредиту, про ненадання ПАТ КБ «ПриватБанк» первинних документів на підтвердження наявності заборгованості і про несправедливе встановлення позивачем розміру відсоткової ставки за кредитом.

Тому правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, заявою ОСОБА_1 та будь-якими доказами спростована не була. При цьому, доводи ОСОБА_1 суд вважає формальними і незмістовними, оскільки він у своїй заяві про перегляд заочного рішення посилався на те, що він не отримував кредит, оскільки заяву, факт підписання якої він не оспорював, він не вважав належним документом, який би підтверджував існування між ним та Банком договірних правовідносин, і Умови та правила надання банківських послуг, як і правила користування платіжною карткою він не підписував.

У зв’язку з цим суд бере до уваги викладені у запереченнях на заяву про перегляд заочного рішення доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо надання ОСОБА_1 кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, яка неодноразово перевипускалася і строк дії якої після останнього перевипуску завершився 31 серпня 2017 року, посилання на те, що Умови та правила надання банківських послуг є публічною офертою, яку ОСОБА_1 акцептував шляхом підписання анкети-заяви, дату здійснення останнього платежу у рахунок погашення кредиту - 24.11.2014 року, а також правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі № 6-61цс14, від 23.11.2016 року у справі № 6-2104цс16.

Зі змісту ст.288 ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе лише у випадку встановлення судом одночасної наявності таких обставин: відповідач не з’явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та (або) не повідомив про причини своєї неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З наведеного вище суд дійшов висновку, що передбачені законом підстави для скасування заочного рішення за заявою ОСОБА_1, а саме: поважність причин неявки у судове засідання, у якому було ухвалене заочне рішення, поважність причин неподання заперечення (відзиву), а також істотне значення наведених заявником доказів і обставин для правильного вирішення справи, відсутні. Тому суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.228 ч.1, 231, 232, 208-210, 293 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у справі № 324/1108/17 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 суд роз’яснює право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: