№ 72028244, 31.01.2018, Львовский апелляционный административный суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/8135/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Дідик Н.С.

позивач: Шибаєва А.М.

відповідач: Леонтьєва Е.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року (суддя Калинич Я.М. м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хутро-Текс» про стягнення 33459,49 грн. адміністративно-господарських санкцій та 26,76 пені,

В С Т А Н О В И В:

20.04.2017 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Хутро-Текс» про стягнення 33459,49 грн. адміністративно-господарських санкцій та 26,76 пені за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII (далі Закон), із змінами і доповненнями, для підприємств, установ і організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч.1 ст. 19 Закону України № 875, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідачем подано до відділення звіт форми №10-ПІ річна «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2016 рік, з якого випливає, що відповідач вимогу Закону не виконав, оскільки згідно рядка 03 звіту, кількість інвалідів які повинні працювати на підприємстві відповідно до вимог ст.19 Закону становить 2 особи, в той же час, згідно рядка 02 звіту, на підприємстві протягом 2016 року середньооблікова кількість інвалідів становила 1 особу.

Вважає, що відповідач повинен був самостійно, у строк до 15 квітня 2017 року, розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції. Оскільки середньорічна зарплата штатного працівника у відповідача в 2016 році становила 33459,49 грн., то за не працевлаштування інвалідів у необхідній кількості відповідач повинен сплатити в дохід Державного бюджету 33486,49 грн.. Вказані вимоги підприємством не виконані, що є підставою для нарахування до суми адміністративно-господарських санкцій розміру пені, що передбачена законодавством.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Закарпатським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та вважає, що судом не в повному обсязі досліджено всі обставини справи.

Зокрема звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що при вирішенні справи суд приділив увагу, як основному доказу забезпечення виконання нормативу тільки тому, що відповідачем протягом звітного періоду одного разу подався звіт про наявність вакансій до центру зайнятості. Проте, апелянт вважає, що до компетенції служби зайнятості, у відповідності до чинного Закону України «Про зайнятість населення» не входять обов'язки щодо пошуку працівників на вимогу роботодавця.

Що стосується самих звітів за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу», то зазначає, що вони містять тільки інформацію про вакансії, а питання наявності вакансій не є предметом даного позову.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Хутро-Текс» подано заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що висновки суду першої інстанції є вірними, а судове рішення, прийняте за наслідками розгляду справи відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Зазначає, що у період часу, щодо якого виник спір, відповідач мав виділені та створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, посада за одним таким робочим місцем була заміщена особою з особливими потребами, одночасно, інформація про наявність вакантної посади за вільним робочим місцем для осіб з обмеженими можливостями (особливими потребами, інвалідами) була надана державній службі зайнятості, усі необхідні звіти Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів надавалися, претензій щодо не створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та щодо незабезпечення інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством, ні від кого не надходило. Дані обставини підтверджуються фактом отримання у червні 2016 року Рахівським районним центром зайнятості від Відповідача документу «Звітність. Інформація про попит на робочу силу (Вакансії) Форма 3-ПН», складену 06.06.2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем подано до відділення Фонду звіт «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік» форми № 10-ПI, відповідно до якого у 2016 році середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача становила 39 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 особи, а фактично у звітному році відповідачем було працевлаштовано лише 1 особу, якій відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Хутро-Текс» не було самостійно сплачено адміністративно-господарські санкції , позивач звернувся з позовом до суду про стягнення зазначених сум.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що ТзОВ «Хутро-Текс» були вжиті всі необхідні заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Обов'язок підприємства по створенню робочих місць інвалідів не супроводжується обов'язком щодо їх працевлаштування. Роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення, а факт не працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць для даної категорії громадян, у зв'язку з їх відсутністю, не може слугувати підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій та нарахуванню пені, підставою для застосування яких є наявність вини юридичної особи.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 18-1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

При цьому, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 червня 2011 року №21-60а11 та ухвалі Верховного Суду України від 08 травня 2015 року №21-848а15, від 16 квітня 2013 року № 21-81а13, у постановах Верховного Суду України від 02.04.2013 року у справі № 21-95а13 та від 16.04.2014 року у справі № 21-81а13.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач виконав обов'язок щодо подання звітності про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. З метою укомплектування вакансії Рахівським районним центром зайнятості відправлялися листи TзOB «Хутро-Текс» про відсутність професійно-кваліфікаційного складу інвалідів, які перебували на обліку в пошуку роботи за професіями - слюсар КВПіА, електрик з групою допуску, спеціаліст по контроль-вимірювальних приладах та автоматики, електронник, спеціаліст по програмуванню, інженер механік.

Відмов у працевлаштування інвалідів зі сторони відповідача не було, відтак суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення

Керуючись, ч. 3 ст. 243, ч. 4 ст. 229, ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325, 329 КАС України , суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2017 року у справі № 807/554/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк Р. Й. Коваль Повне судове рішення складено 05.02.2018 року.