Решение № 72026492, 31.01.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2018 року м. Рівне №817/1510/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправною та скасуванння вимоги,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулась позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Рівненській області ( далі по тексту ГУ ДФС України). З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.12.2017 року просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196348-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196349-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196354-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196351-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196352-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196353-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області. В обґрунтування позову позивач вказує на те, що при прийнятті вищевказаних податкових повідомлень – рішень форми «Ф» відповідачем не було взято уваги, що згідно положень пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення, натомість Зорянською сількою Радою Рівненського району Рівненської області рішення щодо розміру ставок податків на 2016 та 2017 роки не приймалось. Також позивач звертає увагу, суду на те, що є наявність спору на об’єкти нерухомості вказує, що не може користуватися, розпоряджатися майном, оскільки об’єкти нерухомості зареєстровані ще за одним власником, і на них накладені застави, а тому ОСОБА_1 не може їх вільно використовувати, користуватися, та розпоряджатися.

За наведених підстав вважає, що податкова вимога № 6032-17 від 27.09.2017 року, та повідомлення - рішення форми «Ф» № 196348-13 від 23.06.2017 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196349-13 від 23.06.2017 року., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196354-13 від 23.06.2017 року., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196351-13 від 23.06.2017 року., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196352-13 від 23.06.2017 року., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196353-13 від 23.06.2017 року. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач ГУ ДФС у Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Звертає увагу суду, на той факт, що відповідно до ст. 59.1. Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно до п. 59.3 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Таким чином, податкова вимога є документом, яким контролюючий орган повідомляє платника податків про невиконання ним свого податкового обов’язку та виникнення податкового боргу.

За наведених обставин представник відповідача просить відмовити в адміністративному позові повністю за безпідставністю вимог.

Під час розгляду справи суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Повно і всебічно з’ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014, набрав чинності 01.01.2015, яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Так, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).Згідно підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Статтею 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, що діє з 01.01.2015) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. У той же час, статтею 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, в якому податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прямо не передбачений. Натомість, є податок на майно (підпункт 10.1.1 пункт 10.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено пунктом 7.1 статті 7 ПК України.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно з пунктом 8.3. статті 8 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Крім того, пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пунктом 24 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України. Натомість Зорянською сільською Радою Рівненського району Рівненської області рішення щодо розміру ставок податків на 2016 та 2017 рік не приймалось. Крім того, до матеріалів справи клопотанням від 31.10.2017 року долучалися документи, що підтверджуються наявність спору на об’єкти нерухомості.

Частина 1 статті 317 ЦК України визначає зміст права власності: власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто, юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс ). Отже, ОСОБА_1, не може користуватися , розпоряджатися майном, оскільки об’єкти нерухомості зареєстровані ще за одним власником, на них накладені застави, а тому ОСОБА_1 не може їх вільно використовувати , користуватися , та розпоряджатися.

Також згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України). Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (підпункт 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 ПК України). При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього кодексу.

Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Тобто, рішення місцевої ради стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте в 2016 році, не могло бути застосоване в цьому ж 2016 році. Таке рішення могло передбачати плановим лише 2017 рік і саме з цього періоду ставка даного податку могла вважатись встановленою місцевою радою саме у такому розмірі.

Наведене узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. 2 Порядку надіслання контролюючими органами податкових – повідомлень – рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року за № 1204, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення за такими формами у випадках, якщо: податкове повідомлення - рішення «Ф» - для платників податків - фізичних осіб, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних із порушенням податкового або іншого законодавства (додаток 1);

Відповідно до додатку № 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, яким затверджено форму «Ф» податкового повідомлення-рішення, передбачено, що розрахунок податкового зобов’язання додається.

З податкових повідомленнь – рішень форми «Ф» від 23.06.2017 року за № 196353-13, №196352-13, № 196349-13, № 196348-13, № 196351-13, №196354-13, незрозуміло з яких об’єктів житлової чи нежитлової нерухомості податковий орган визначив податкове зобов’язання.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порушення будь-якого з зазначених принципів може бути визнано судом підставою для визнання незаконною дії. Тобто вчинення дій відносно суб’єкта господарювання/ чи будь – яких інших осіб без наявності передбачених на те законодавством повноважень є протиправним.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.06.2017 року за № 196351-13; № 196354-13; № 196349-13; № 196348-13; № 196352-13; 196353-13; податкових вимог № 6032-17 від 27.09.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Головного управлінням ДФС у Рівненській області № 6032-17 від 27.09.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196348-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196349-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196354-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196351-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196352-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 196353-13 від 23.06.2017 року прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, адреса, вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса вул.Набережна, буд. 22/0, с.Голишів, Рівненський район, Рівненська область) 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.