Постановление суда № 72019325, 16.07.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6011/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Драгомерецького М.М.,

суддів: Панасенкова В.О.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Орловій С.І.,

за участю: представника позивача ПАТ «Державний ощадний банк України» -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 19 липня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

27 березня 2012 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 15.03.2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 9 760 доларів США строком до 15.03.2014 року, зі сплатою 12 % річних.

В забезпечення вимог кредитного договору між сторонами було укладено договір застави, предметом якого є рухоме майно, а саме автомобіль марки Чері, 2006 року випуску, д/н НОМЕР_1.

Однак, ОСОБА_4 належним чином свої зобов’язання не виконує, внаслідок чого станом на 02.03.2012 року у нього виникла заборгованість у розмірі – 9 696,20 доларів США, що еквівалентно 77 440,64 гривень.

На підставі зазначеного ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду із позовом та просило його задовольнити з наведених у позовній заяві правових підстав.

Справа розглянута за вісутності сторін.

Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19 липня 2012 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором в розмірі 77 440,64 гривень та судові витрати у розмірі 881,70 гривень.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить змінити другий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції, виклавши його в наступній редакції : «стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитом в розмірі 9 696,20 доларів США та 6 269,56 гривень, яка складається із залишку основного боргу по кредиту – 2 974 доларів США, прострочений основний борг по кредиту – 4 060,43 доларів США, прострочені проценти за користування кредитом – 1 876,77 доларів США, та комісійну винагороду в розмірі: пеня за прострочений основний борг по кредиту – 4 503,30 гривень, пеня за прострочені проценти по кредиту – 1 766,26 гривень.»

У судове засідання апеляційної інстанції відповідач по справі ОСОБА_4 не з'явився, про розгляд справи він сповіщався належним чином, документи підтверджуючі поважність причини неявки до суду ним надано не було. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка в суд не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1304-н, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 9 760 доларів США строком на 84 місяці та сплатою 12% річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання вимог кредитного договору між сторонами було укладено договір застави, предметом якого є рухоме майно, а саме: транспортний засіб – автомобіль марки Чері, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач договірних зобов’язань не виконує, тому кошти у встановлені договором строки до банку не надходять, чим порушуються його права та інтереси.

На підставі вищенаведеного судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно послався на норми закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, перевірив усі докази по справі, які навів позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» у підтвердження своїх вимог, а відповідач ОСОБА_4 у підтвердження своїх заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості у іноземній валюті, то вони не можуть бути задоволені, оскільки згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 192 ЦК України).

Такими випадками є ст.193, ч. 4 ст. 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч.2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити, рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 19 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: підпис ОСОБА_5

підпис

ОСОБА_6

підпис ОСОБА_2