Решение № 71998601, 22.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 р. Справа № 804/8026/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Воробйовій П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька північна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4 754,00 грн.-

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2017 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька північна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4 754,00 грн.

Позовні вимоги мотивує наявністю у відповідача відповідно до уточненого розрахунку управління погашення боргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (податкова вимога від 06.06.2017 р. № 3924-17) податкового боргу перед бюджетом по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 4 754,00 грн. Оскільки вказане узгоджене грошове зобов'язання не сплачене відповідачем добровільно, просить стягнути його суму в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 р. по справі було відкрито провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 13.12.2017 р. о 11:20 год. та зобов’язано позивача повідомити належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання та надати докази належного повідомлення. Відповідачу подати до суду письмові заперечення проти позову та їх копію з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються. Особам які беруть участь у справі, в судове засідання надати оригінали поданих до суду документів, та інших документів, на які сторони посилатимуться на підтвердження обґрунтування позову або заперечення проти нього.

Так, в судове засідання, призначене на 13.12.2017 р., сторони не з’явились. Відомості про вручення судової повістки сторонам в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі. Суд ухвалив - відкласти розгляд справи до 22.12.2017 року на 13.00 для повторного виклику сторін.

В судове засідання, призначене на 22.12.2017 р., не з’явились відповідач та третя особа. Відомості про вручення судової повістки відповідачу та третій особі в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі.

Від повноважного представника позивача надійшло клопотання від 27.11.2017 р. вх.№52759/17 про зупинення провадження у справі №804/7210/17, у зв’язку з наданням додаткового часу для підготовки витребуваних ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 р. відповідних доказів у даній справі.

Відповідач до зали судового засідання свого представника не направив, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі.

Відповідно до положень ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного та у відповідності до ч.5 ст.77 КАС України, суд вирішив справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та за даної явки сторін.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, обліковується у Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області за ідентифікаційним кодом НОМЕР_1.

Як вбачається із матеріалів справи, за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 4 754,00 грн, а саме:

-по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизних товарів (14040001) – нараховано за місяць відповідно до Декларації акцизного податку № НОМЕР_2 від 20.05.2017 р. Термін сплати 30.05.2017 р. – 3 526,00 грн.;

- по акцизному податку з реалізації суб’єктами господарської роздрібної торгівлі підакцизних товарів (14040001) – нараховано за місяць відповідно до Декларація акцизного податку № НОМЕР_3 від 20.06.2017 р. Термін сплати 30.06.2017 р. – 1 228,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 59 ПКУ у зв’язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, позивачем в автоматичному режимі сформовано та направлено ОСОБА_1 податкову вимогу від 06.06.2017 р. № 3924-17 на суму 3 526,00 грн., яка повернута на адресу ОДПІ з причини не вручення під час доставки.

Виходячи з наступного, ФОП ОСОБА_1 має перед бюджетом податковий борг у сумі 4 754,00 грн.

При вирішенні даної справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законодавство пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

При цьому, питання правомірності прийняття податкової вимоги, за яким відповідні грошові зобов'язання нараховані, не охоплюється предметом даного позову, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про донарахування відповідного зобов'язання не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати її правовий аналіз.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 р. по справі № К/9991/30233/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.05.2015 р. по справі № К/800/35558/14.

Згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.36 ПК України податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Приписами п.54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Положеннями пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (п.58.3 ст.58 ПК України).

Порядок узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом, врегульовано ст.56 ПК України. Так, згідно п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України визначено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (п.56.15 ст.56 ПК України).

Згідно п.56.17 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Приписами п.56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На виконання вимог ст.59 ПК України позивачем направлено відповідачу податкову вимогу від 06.06.2017 р. № 3924-17 на суму 3 526,00 грн.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку не оскаржував податкову вимогу від 06.06.2017 р. № 3924-17. Таким чином, визначене за ним грошове зобов'язання в сумі 4 754,00 грн. набуло статусу узгодженого.

Як вже зазначалося, приписами п.57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки узгоджені грошові зобов'язання не сплачено ФОП ОСОБА_1 у встановлений Податковим кодексом України строк, то вони набули статусу податкового бору платника податків у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Таким чином, загальна сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, становить 4 754,00 грн., що також підтверджується даними витягу облікової картки платника податків, долученого до матеріалів справи.

Згідно пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Приписами п.87.11 ст.87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 4 754,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Криворізька північна об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості з акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в сумі 4 754,00 грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) податковий борг по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (код призначення платежу 14040001) у сумі 1 754 (одна тисяча сімсот п’ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2