Решение № 71976290, 16.01.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Справа № 804/3015/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 об’єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за землю у сумі 35516,02 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю у сумі 35516,02 грн., який утворився внаслідок несплати останнім узгоджених податкових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідачем сума податкового боргу у добровільному порядку не сплачена, що стало підставою для звернення податкового органу до суду із зазначеним позовом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, заперечень на позовну заяву не надав. Ухвалу про відкриття провадження у справі направлено за місцем реєстрації відповідача, що підтверджується інформацією адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС, яка надійшла до суду 09.01.2018 року.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України в редакції, яка набрала законної сили 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 року, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін керуючись КАС України в редакції від 15.12.2017 року на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки, що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 27 травня 2004 року та заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 січня 2015 року (справа № 209/5856/14-ц), що набрало законної сили.

Згідно з податкових повідомлень-рішень від 03.06.2015 року № 2207-17 та від 17.05.2016 року № 2298-1303 позивачу нараховано земельного податку на суму 15598,80 грн. та 19917,22 грн. відповідно.

Крім того, відповідно до інтегрованої карти за платником податків станом на 27.03.2017 року за ОСОБА_2 у тому числі обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 12 740,79 грн. по земельному податку громадян за податковою вимогою від 16.09.2014 №4190-25. Загалом податковий борг складає 48256,81 (12 740,79 + 15598,80 + 19917,22 грн.). Вказана вимога та рішення направлялися за адресою: м. Дніпро, пр.-т. Героїв, 48/45, 49106.

Конверти з податковими повідомленнями-рішеннями повернулися на адресу податкової з відміткою відділення Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» 11.09.2015 р. та 16.12.2016 року відповідно. При цьому, податкову вимогу отримав позивач особисто 30.04.2015 року.

Згідно п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 15.1. ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Судом встановлено, що суму у розмірі 35516,02 грн. згідно з податкових повідомлень-рішень від 03.06.2015 року № 2207-17 та від 17.05.2016 року № 2298-1303 відповідач зобов'язаний був сплатити протягом 60 днів з дня вручення

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем розпочиналася процедура адміністративного та судового оскарження вищезазначених повідомлень-рішень, у зв’язку з чим сума заборгованості набула статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п. 59.1. ст. 59 ПК України).

Як вже встановлено судом, позивачем складена на направлена на адресу відповідача податкова вимога № 4190-25 від 16.09.2014 р., яка отримана останнім 30 квітня 2015 року, що підтверджується власноручним підписом на поштовому повідомленні, копія якого міститься в матеріалах справи. У зв’язку з тим, що податковий борг не був погашений, податкова вимога додатково не надсилалася.

Відповідно до ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної виконавчої служби.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня на суму такого податкового зобов'язання.

Станом на час розгляду справи, відповідач не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання із земельного податку, внаслідок чого податковий борг, заявлений позивачем в адміністративному позові у розмірі 35516,02 грн. підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до вимог п.269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України платниками орендної плати є орендар земельної ділянки. Згідно з п.288.1 ст. 288 цього ж Кодексу, підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік.

Підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право податкового органу звертатися до суду щодо визначання у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобовязань платників податків

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягають задоволенню, оскільки підтверджені належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст. 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (р.к.н.о.п.п. НОМЕР_1) на користь бюджету податковий борг у сумі 35516,02 грн. (тридцять п’ять тисяч п’ятсот шістнадцять гривень дві копійки) із орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900), одержувач – УДКСУ у м. Кам’янському, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 33214815700013.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1