Решение № 71962447, 02.02.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2713/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді – Ковальова І.М.

при секретарі – Мізера А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0796, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ м.Рівне про визнання в частині недійсним протоколу та поновлення на квартирному обліку,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з позовом до військової частини А0796, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ м.Рівне про визнання в частині недійсним протоколу та поновлення на квартирному обліку звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити та визнати недійсним протокол №47 від 24 січня 2017 року засідання житлової комісії військової частини А0796 в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині А0796 військовослужбовця ОСОБА_1; зобов’язати житлову комісію військової частини А0796 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині А0796.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання представник третьої особи не з’явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовою повісткою рекомендованим листом. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до повного задоволення.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України і наказом командира із армійського корпусу №45-ПМ від 30 листопада 2010 року по особовому складу його звільнено з військової служи у запас на підставі ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за п.«а» у зв’язку із закінчення строку контракту з правом носіння військової форми одягу.

Згідно вказаного наказу вислуга років у Збройних Силах України позивача становить календарних 17 років 08 місяців; пільгова 19 років 08 місяців.

Наказом командира військової частини А0796 за №293 від 21 грудня 2010 року по стройовій частині позивача звільнено з військової служби у запас на підставі ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за п.»а» у зв’язку із закінченням строку контракту з правом носіння військової форми одягу.

З 22 грудня 2010 року (наступного дня після звільнення) позивачу було призначено пенсію за вислугу років на підставі положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв’язку з проходженням військової служби та відсутністю власного житла позивач перебував з 2000 року на черзі з квартирного обліку військовослужбовців по військовій частині А0796.

Проте, протоколом №47 засідання житлової комісії військової частини від 24 січня 2017 року позивача було знято з квартирного обліку при військовій частині А0796 на підставі п.2.16 «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, оскільки на думку відповідача, таким документом не перебачмо забезпечення житловою площею військовослужбовців, звільнених з військової служби в запас в зв’язку з закінченням контракту.

Однак підстава, на яку покликається в своєму протоколі відповідач, як на підставу для зняття позивача з квартирного обліку, не заслуговує на увагу та суперечить іншим вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює у мови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла не інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднаймом (найм) ними жилих приміщень визначаються КМ України.

Статтею 37 ЖК Української РСР встановлено, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем їх роботи. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв’язку із виходом на пенсію.

Статтею 40 вказаного Кодексу передбачено вичерпний перелік випадків зняття з житлового обліку громадян, однак даний випадок з позивачем не відноситься до такого переліку.

Згідно приписів п.30 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їх жилих приміщень в Українській РСР, затверджених ОСОБА_3 міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року за №470, право громадян перебувати на квартирному обліку за місцем попередньої роботи зберігається у випадку виходу на пенсію.

Крім того, п.1.4. «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень», затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року (на яку покликається у спірному протоколі відповідач) встановлено, що військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов до 01 січня 2005 року забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку – без врахування вислуги на військовій службі.

До прийняття «Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗС України та членам їх сімей житлових приміщень» затверджено наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року дане питання регулювалося постановою КМ України від 03 серпня 2006 року за №1081, якою затверджено «Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Пунктом 30 згаданої ОСОБА_3 передбачено перелік випадків за яких військовослужбовці знімаються з квартирного обліку. Даним переліком не передбачено, що підлягає зняттю з квартирного обліку військовослужбовець, який звільнений з військової служби у запас у звязку з закінченням строку контракту. Тим більше, який вже на другий день після звільнення зі служби став військовим пенсіонером.

Факт того, що позивача незаконно було знято з квартирного обліку підтверджує й п.2.18 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям ЗС України та членам їх сімей житлових приміщень» затвердженої наказом Міністерства оборони України №737 від 30 листопада 2011 року, приписами якої встановлено, що військовослужбовці та особи звільнені з військової служби, знімають з квартирного обліку за місцем служби у разі, зокрема, звільнені в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року.

Таким чином відповідачем при прийнятті рішення про зняття позивача з квартирного обліку не було враховано того, що позивач став на квартирний облік в 2000 році, звільнений був з військової служби у запас у звязку із закінченням строку контракту та виходом на пільгову пенсію і є учасником бойових дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що протокол № 47 засідання житлової комісії від 24 січня 2017 року, яким позивача було знято з квартирного обліку при військовій частині А0796 порушує житлові права позивача та не відповідає приписам чинного законодавства, в судовому засіданні представник позивача довів належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, а представник відповідача їх не спростував, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.37,40 ЖК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини А0796, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відділ м.Рівне про визнання в частині недійсним протоколу та поновлення на квартирному обліку – задоволити.

Визнати недійсним протокол №47 від 24 січня 2017 року засідання житлової комісії військової частини А0796 в частині зняття з квартирного обліку при військовій частині А0796 військовослужбовця ОСОБА_1.

Зобов’язати житлову комісію військової частини А0796 поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при військовій частині А0796.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :