Решение № 71944899, 29.01.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р.Справа № 922/4021/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків про стягнення 425,20 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 01-16/2231 від 19.04.2017 р.);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 425,20 грн., з яких

232,21 грн. пеня за період з листопада 2016 р. по березень 2017 р.;

48,24 грн. 3% річних за період з жовтня 2016 р. по вересень 2017 р.

144,75 грн. індекс інфляції за грудень 2016 р. та січень 2017 р.

Позов обґрунтовано з посиланням на прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань щодо сплати спожитої електричної енергії за укладеним між сторонами договором про постачання електричної енергії від 23.09.2016 р. № 57255.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.12.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.12.2017 р.

У зв’язку з набранням чинності Господарським процесуальним кодексом України в новій редакції, ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2017 р. позовну заяву Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 15.01.2018 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2018 р. розгляд справи відкладено на 29.01.2018 р.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позов (вх. № 1783 від 23.01.2018 р.), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з посиланням на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов’язань щодо проведення розрахунків за спожиту електричну енергію; на виконання у повному обсязі фінансових зобов’язань на момент подачі позовної заяви; на вжиття ним заходів, які направлені на погашення утвореної заборгованості у 1-2 кварталах 2017 року; на те, що строк прострочення розрахунків з позивачем є відносно незначним.

Крім того, відповідач звернувся з клопотанням (вх. № 1815 від 23.01.2018 р.), в якому просить суд зменшити розмір неустойки (пені), яка підлягає стягненню, на 90%,. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає про те, що нарахована до стягнення неустойка є явно завищеною та не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності. Відповідач вказує, що прострочення оплати спожитої електроенергії сталося не з його вини, та мало місце в зв’язку з несвоєчасністю виділення коштів з державного бюджету. Також відповідач просить врахувати, що він є неприбутковою установою, яка фінансується виключно за бюджетні кошти.

На судове засідання 29.01.2018 р. прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач на судове засідання 29.01.2018 р. свого уповноваженого представника не направив, та звернувся до суду з заявою (вх. № 2285 від 26.01.2018 р.), в якій просить суд розглядати справу без участі свого представника.

Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 23.09.2016 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 57255 (а. с. 10-19), згідно з умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами (розділ 1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (далі по тексту -ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів.

Згідно з п. п. 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується, своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків". Здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та умовами цього договору.

Пунктами 1-2 додатку № 2 від 17.07.2017 р. до договору (далі за текстом – додаток; а. с. 23-24) встановлено наступне:

Розрахунковий період встановлено споживачу з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою (додаток № 9 до договору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії").

Якщо розрахункові прилади обліку споживача встановлені на підставі постачальника, зняття показань цих розрахункових приладів обліку здійснюється персоналом споживача та постачальника 20 числа місяця; ці показання фіксуються в додатку № 5А "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" до договору про постачання електричної енергії. Інспектор РВЕ повідомляє споживачу точний час проведення зняття показань. У разі відсутності споживача при проведенні зняття показань приладів обліку "Двосторонній акт фіксації показань приладів обліку на об'єктах РЕМ" вважається дійсним за наявності підписів представників РЕМ (РРЕМ) та РВЕ скріпленими відповідними печатками.

Звіт про обсяги переданої субспожитої електричної енергії ним узгоджується з основним споживачем.

Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця.

Пунктом 4.2.1 договору закріплено право постачальника вимагати сплати пені, 3% річних та індексу інфляції в разі внесення платежів, передбачених п. п. 2.3.3-2.3.4, з порушенням термінів, визначених додатком.

Відповідно до п. 6 додатку № 2 до договору, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним договором нарахувань постачальник проводить споживачу за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

При цьому постачальник залишає за собою право вимагати сплати суми боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з п. п. 4.5, 5 додатку № 2 до договору, споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі встановленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додатком № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Відповідно до п. 9.5 договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків – до їх повного виконання.

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як свідчать матеріали справи, позивач, як постачальник електричної енергії за договором, на його виконання здійснив відпуск електричної енергії відповідачу, як споживачу, з серпня 2016 р. по березень 2017 р. про що свідчать звіти про обсяг спожитої електроенергії за відповідний період та щомісячні акти про використану електричну енергію, які підписані представниками позивача та відповідача (а. с. 20-24).

З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії, позивачем на виконання умов п. 5 додатку № 2 до договору направлено останньому відповідні рахунки за період з листопада 2016 р. по березень 2017 р. Проте відповідач, всупереч умовам цього договору, не виконав обов’язку щодо своєчасного проведення розрахунків за спожиту електричну енергію.

В зв’язку з простроченням відповідачем взятих на себе зобов’язань позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано останньому 232,21 грн. – пені за період прострочення оплати електроенергії з листопада 2016 р. по березень 2017 р., 48,24 грн. - 3% річних за період прострочення оплати електроенергії з жовтня 2016 р. по вересень 2017 р. та 144,75 грн. – індекс інфляції за період прострочення оплати електроенергії за грудень 2016 р. та січень 2017 р.

Обставини щодо стягнення зазначених нарахувань стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ч. 6-7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/ визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що в п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України" № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов’язань зі сплати спожитої електроенергії в певні періоди часу з жовтня 2016 року по вересень 2017 року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, на підставі ст. 625 ЦК України, надає позивачу право на нарахування 3% річних за вказаний період прострочення та інфляційних за прострочення оплати які мали місце в січні-лютому 2017 року .

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок інфляційних та річних, суд констатує, що останній позивачем здійснено арифметично вірно та з дотриманням вимог чинного законодавства. За таких обставин, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 48,24 грн. річних та 144,75 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначено вище, пунктом 6 Додатка № 2 до договору передбачено право постачальника на нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення обумовлених даним додатком нарахувань.

За таких обставин, доводи позивача про покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати пені за загальний період прострочення з листопада 2016 р. по березень 2017 р. є правомірними.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 232,21 грн. пені.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 відсотків не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд констатує, що сума пені, яка заявлена позивачем до стягнення в межах даної справи є незначною. При цьому, матеріали даної справи не містять доказів неможливості відповідача сплатити зазначену пеню в повному обсязі, або наявності обставин, які об’єктивно перешкоджають в такій сплаті.

Суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що останній є неприбутковою бюджетною організацією, оскільки, за змістом ст. 617 ЦК України, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника та відсутність у нього грошових коштів не звільняє його від відповідальності за порушення своїх зобов’язань.

Посилання відповідача на те, що прострочення оплати мало місце в зв’язку з невчасним фінансуванням установи відповідача з боку Державного бюджету України суд також вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Тобто, відповідач уклавши з позивачем договір, яким зобов’язався сплачувати пеню у випадку прострочення виконання зобов’язань, зобов’язаний виконувати ці умови договору.

Таким чином, аналізуючи спірні правовідносини, що існують між сторонами з приводу виконання умов договору постачання електроенергії, суд не вбачає винятковості обставин, за наявності яких можливе зменшення розміру пені. За таких обставин, в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені слід відмовити.

З урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (адреса: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 5; код ЄДРПОУ 40108599) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149; код ЄДРПОУ 00131954; на п/р 26005474695 в АТ “ОСОБА_2 Аваль” м. Київ, МФО 380805, код 00131954):

232,21 грн. пені;

48,24 грн. 3% річних;

144,75 грн. інфляційних;

1600,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 01.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_3