Решение № 71933993, 21.12.2017, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2017 року м. Рівне №817/1495/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Гоч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доГоловного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головне управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2017 №0000041302.

В ході судового розгляду справи, позивачем збільшено позовні вимоги, згідно з якими просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області форми «Р» від 04.01.2017 №0000021302, від 04.01.2017 №0000031302, від 04.01.2017 №0000041302.

Збільшені позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані рішення податкового органу, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що при митному оформленні автомобіля марки "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", номер кузова - НОМЕР_3, позивачем надано до митного органу усі необхідні документи та визначено загальну фактурну та митну вартість такого транспортного засобу задекларована в сумі 3500 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату оформлення митної декларації еквівалентно 76196,33грн. Твердження відповідача про недотримання умов звільнення від сплати митних платежів при ввезенні на митну територію такого транспортного засобу є необґрунтованим, оскільки документи, на які здійснюється посилання та є основою таких тверджень відповідача, не використовувалися ним при прийнятті оспорюваних рішень. Крім того, позивач повернувся на постійне проживання в Україну 18.12.2014, а не 02.08.2011 як стверджує відповідач, оскільки дозвіл на постійне місце проживання в США (Посвідчення постійного резидента (Permanent Resident Card) виданий до 19.09.2018. Відтак, ОСОБА_3 має законне право на пільгове ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України. Таким чином, оспорювані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідач, ГУ ДФС у Рівненській області, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в письмових запереченнях, зокрема пояснила, що актом перевірки від 26.12.2016 №308/17-00-13-02/НОМЕР_1 встановлено порушення позивачем податкового та митного законодавства, що призвело до несвоєчасної та в не повному обсязі сплати митних та податкових платежів при переміщенні через митний кордон України товару (автомобіля) з поданням митної декларації. Разом з тим, під час проведення перевірки було встановлено, що позивач повернувся на постійне проживання в Україну 02.08.2011, а тому позбавлений можливості на пільгове ввезення транспортного засобу марки "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", номер кузова - НОМЕР_3, на митну територію України. Відтак, в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем недотримано умови звільнення від сплати митних платежів при ввезенні на митну територію такого транспортного засобу. У зв'язку з чим, органом доходів і зборів донараховано: податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України фізичними особами; акцизного податку з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами; додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами; мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться громадянами. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 28.11.2016 по 12.12.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Рівненській області, на підставі наказу від 22.11.2016 №731, було проведено документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою - громадяном України ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації від 17.03.2015 №205070000/2015/009739, за наслідками якої складено акт від 26.12.2016 №308/17-00-13-02/НОМЕР_1.

Згідно з висновками вказаного акта перевірки, органом доходів і зборів встановлено порушення вимог ст.257, ч.1 та 2 ст.270, ч.1 ст.272, ч.2 ст.277, ст.278, пп.«б», п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України, п.187.8 ст.187, пп.215.3.5-1 п.215.3 ст.215, п.216.4 ст.216 Податкового кодексу України, пп.4.2 п.4 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за №1428/11708 (далі - Правила №1118), статтей 1-2 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року", що призвело до несвоєчасної сплати та сплати в неповному обсязі митних платежів при переміщенні через митний кордон України товару з поданням митної декларації типу IM 40 ДЕ від 17.03.2015 №205070000/2015/009739 на загальну суму 510833,21грн., у т.ч.: ввізне мито - 7619,63грн.; акцизний податок з товарів, які ввозяться на митну територію України - 401565,50грн.; податок на додану вартість - 97838,26грн.; додатковий імпортний збір - 3809,82грн.

04.01.2017 на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області були прийняті податкові повідомлення -рішення:

- №0000011302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 122297,83грн. (97838,26грн. - за основним зобов`язанням, 24459,57грн. - за штрафними санкціями);

- №0000031302 про збільшення грошового зобов'язання з акцизного податку з товарів (транспортні засоби, крім мотоциклів і велосипедів), ввезених на митну територію України фізичними особами, на суму 501956,88грн. (401565,50грн. - за основним зобов`язанням, 100391,38грн. - за штрафними санкціями);

- №0000041302 про збільшення грошового зобов'язання з додаткового імпортного збору на товари, що ввозяться на територію України фізичними особами, на суму 4762,28грн. (3809,82грн. - за основним зобов`язанням, 952,46грн. - за штрафними санкціями);

- №0000021302 про збільшення грошового зобов'язання з мита на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться громадянами, на суму 9524,54грн. (7619,63грн. - за основним зобов`язанням, 1904,91грн. - за штрафними санкціями).

Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до законодавства України в сфері здійснення державної митної справи, фактурна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України є складовою частиною митної вартості товарів.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Згідно з п.1 ч.1 ст.51 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2015 ОСОБА_3 звернувся до Волинської митниці Міндоходів із заявою стосовно митного оформлення автомобіля марки "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", номер кузова - НОМЕР_3.

17.03.2015 декларантом подано митну декларацію типу IM 40 ДЕ №205070000/2015/009739, у графі 31 якої зазначено, що переселення на постійне місце проживання громадянина України ОСОБА_3: Легковий автомобіль бувший у використанні - 1 шт., призначений для використання по дорогах загального користування, марка - "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", календарний рік виготовлення - 2006, модельний рік виготовлення - 2006, номер кузова - НОМЕР_3, тип кузова - легковий універсал, номер двигуна - J35A6, тип двигуна - бензиновий, робочий об'єм циліндрів двигуна - 3500 см3, потужність - 187 кВт, маса в разі повного завантаження - 2730 кг, загальна кількість місць, включаючи водія - 7, категорія ТЗ за документами виробника МІ. Колісна формула - 4x2. Виробник - "Honda manufacturing Of Alabama", US. Торговельна марка "Honda"". Загальна фактурна та митна вартість транспортного засобу задекларована в сумі 3500 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату оформлення митної декларації еквівалентно 76196,33грн.

Для митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_3 були подані наступні документи:

1. паспорт громадянина України для виїзду за кордон від 09.06.2011 НОМЕР_4, виданий органом 3USA3 з відміткою Генерального консульства України в Сан-Франциско про постійне проживання в США;

2. паспорт громадянина України НОМЕР_5 виданий 25.02.2015 Маневицьким PC УДМС України у Волинській області;

3. свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 03.06.2013 НОМЕР_6;

4. довіреність від 03.02.2015 HAK 966884;

4. сертифікат відповідності від 26.12.2014 №UA1.193.0154738-14;

5. експертне заключення Волинської ТПП №Т-154 від 27.02.2015.

У графі 36 вищезазначеної митної декларації зазначено, що ОСОБА_3 було надано пільгу, визначену Підпунктом «б» пункту 3 частини 10 статті 374 Митного кодексу України - транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8711 згідно з УКТ ЗБД та товари, що класифікуються в товарній позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД в разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну (код пільги - 301).

Волинською митницею ДФС було здійснено оформлення митної декларації IM 40 ДЕ №205070000/2015/009739 та випущено товар - автомобіль марки "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", номер кузова - НОМЕР_3, у вільний обіг.

Відповідно до п.3 ч.10 ст.374 Митного кодексу України, при ввезенні (пересиланні) на митну територію України громадянами звільняються від оподаткування митними платежами: а) товари, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб громадянина та початкового облаштування, що ввозяться (пересилаються) громадянами у зв'язку з переселенням на постійне проживання в Україну протягом шести місяців з дня видачі документа, що підтверджує право громадянина на постійне проживання в Україні, за умови документального підтвердження того, що до дня видачі цього документа громадянин проживав на території країни, з якої вибув, не менше трьох років; б) транспортні засоби особистого користування, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702,8703,8704 (загальною масою до 3,5 тони), 8711 згідно УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці на кожного громадянина, який досяг 18-річного віку), за умови документального підтвердження того, що до дня видачі документа, що підтверджує право на постійне місце проживання в Україні, громадянин був власником (або співвласником) такого транспортного засобу не менше одного року, а транспортний засіб перебував за ним на постійному обліку (реєстрації) у відповідних реєстраційних органах країни постійного місця попереднього проживання громадянина не менше одного року, якщо даний транспортний засіб підлягає реєстрації в цій країні.

Згідно з п.4.2 розділу ІІІ Правил №1118, підтвердженням права на здійснення митного оформлення ТЗ зі звільненням від оподаткування, згідно з вимогами статті 8 Закону України "Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України", є такі документи та відмітки в них: для громадян України, які переселяються на постійне місце проживання в Україну:

а) паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом "Постійне проживання", проставленим й анульованим відповідним підрозділом міграційної служби, або з відміткою про анулювання напису "Постійне проживання", засвідченого гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина (для громадян України, які раніше виїхали за межі України тимчасово та подали клопотання про залишення на постійне проживання за кордоном), та відмітками про дату поставлення та зняття з постійного консульського обліку, засвідченими гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина або анульованою відміткою про дату поставлення на постійний консульський облік, засвідченою гербовою печаткою консульської установи України в країні попереднього проживання такого громадянина;

б) паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (може бути відсутнім при перетині митного кордону України);

В ході судового розгляду, судом встановлено, що позивач постійно проживав у США, перебував на постійному консульському обліку Генерального консульства України в Сан-Франциско до 18.12.2014 та був знятий з консульського обліку, ним належним чином підтверджено проживання на території країни, з якої прибув, більше трьох років на законних підставах, що стверджено його закордонним паспортом громадянина України з відповідними відмітками.

Відповідно до ч.1 ст.289 Митного кодексу України, обов'язок зі сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактично ввезення цих товарів на митну територію України або після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов'язання.

Згідно з вимогами Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 №581, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.06.2012 за №916/21228 (далі - Порядок №581), митні платежі нараховуються за ставками, що діють на день подання митної декларації, та сплачуються громадянами у валюті України при визначенні суми митних платежів, які нараховуються за фіксованими ставками, застосовуються офіційні курси іноземних валют, що визначаються НБУ на день нарахування митних платежів; справляння ввізного мита при ввезенні громадянами товарів на митну територію України здійснюється відповідно до вимог Митного кодексу України; справляння акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні громадянами товарів на митну територію України здійснюється відповідно до вимог Податкового кодексу України (п.п.1.4 - 1.6).

При митному оформленні товарів за кодами 8701 - 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України або надходять на адресу громадян у несупроводжуваному багажі чи у вантажних відправленнях для вільного обігу, незалежно від їх вартості за МД нараховуються ввізне мито за повними ставками Митного тарифу України, податок на додану вартість та в установлених законодавством України випадках - акцизний податок (п.2.5 Порядку №581) та екологічний податок за утилізацію знятих з експлуатації транспортних засобів.

Згідно з пп.215.1 ст.215 Податкового кодексу України, до підакцизних товарів належать автомобілі легкові.

Відповідно до положень пп.215.3.5-1 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України, ставка податку на автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі, з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см3, що використовувалися більше як 5 років, класифіковані за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8703 24 90 30, на момент митного оформлення митної декларації типу ІМ40ДЕ від 17.03.2015 №205070000/2015/009739 становила 4,985 євро за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна.

Дата виникнення податкових зобов'язань з акцизного податку у разі ввезення підакцизних товарів на митну територію України є дата подання контролюючому органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання контролюючим органом у визначених законодавством випадках (п.216.4 ст.216 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань податку на додану вартість у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно з п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за офіційним курсом валюти України до цієї іноземної валюти, встановленим НБУ, що діє на день подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до вимог статті 193 Податкового кодексу України ставка ПДВ складає 20 відсотків.

Статтею 278 Митного кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дана подання органу фіскальної служби митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом фіскальної служби у випадках, визначених Митного кодексу України та законами України.

З врахуванням вимог статті 280 Митного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VІІ «Про митний тариф України», для товарів за кодом 8703249030 ставка мита складає 10 відсотків.

Відповідно до п.2 ст.1 Закону України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року» від 28.12.2014 №73-VІІІ (який бум чинним на дату подання митної декларації), з товарів, що ввозяться на митну територію України у митному режимі імпорту, незалежно від країни походження цих товарів та укладених Україною угод (договорів) про вільну торгівлю, справляється додатковий імпортний збір.

Об'єктами оподаткування додатковим імпортним збором є, зокрема, товари, визначені у пункті 2 частини 1 статті 277 Митного кодексу України, а саме: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню митними платежами відповідно до розділу ХІІ Митного кодексу України та розділів V та VІ (ст.2)

Базою оподаткування додатковим імпортним збором є митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України (ст.3), для товарів, що класифікуються у товарних групах 25-97 згідно УКТЗЕД ставка збору складає 5 відсотків (ст.4)

Однак, відповідно до п.2 ч.1 ст.292 Митного кодексу України, митні платежі не справляються у разі, якщо відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з яким його надано.

Волинською митницею ДФС було проведено митне оформлення автомобіля марки "HONDA", модель - "ODYSSEY 3,5", номер кузова - НОМЕР_3, зі звільненням від оподаткування.

З огляду на викладене, Волинською митницею не було відмовлено ОСОБА_3 у проведенні пільгового митного оформлення вказаного транспортного засобу.

Як зазначає контролюючий орган в протоколах про порушення митних правил №0409/20400/17 від 24.05.2017 та постанові в справі про порушення митних правил №0409/20400/17 від 01.06.2017, Любомльський міжрайонний відділ Управління Служби безпеки України у Волинській області листом від 15.03.2016 №54/32-326 повідомив митницю ДФС про те, що ОСОБА_3 з метою ухилення від сплати платежів при ввезенні на митну територію України автомобіля марки "HONDA", модель "ODYSSEY 3.5", ідентифікаційний номер (кузов) - НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_7, подав до митного оформлення недостовірні відомості, що свідчили про нібито його переїзд на постійне місце проживання із США в Україну у 2014 році. До митного оформлення подано закордонний паспорт серії НОМЕР_4, виданий 09.06.2011, на 5 сторінці якого містились відмітки про анулювання консульського обліку в США (м.Сан-Франциско) від 18.12.2014. Також, до митного оформлення подано паспорт громадянина України серії НОМЕР_5, виданий Маневицьким PC УДМС України 25.02.2015, яким засвідчено, що особа, яка повернулась на постійне місце проживання в Україну, оформила вказаний паспорт через два місяці після переселення, тобто має право на звільнення від оподаткування митними платежами.

Також зазначається, що за інформацією УДМС України в Рівненській області від 12.05.2017 №03/1-4669 громадянин ОСОБА_3 02.08.2011 звернувся із заявою щодо повернення на постійне місце проживання в Україну та 03.08.2011 документований паспортом громадянина України НОМЕР_8. Зазначена інформація підтверджується офіційною відповіддю Міністерства закордонних справ України від 15.11.2015 №71/ПР/16-522/5-267, копія якої надано листом ГУ ДФС у Волинській області від 08.11.2016 №6040/7/03-20-13-03-09.

Контролюючий орган також зазначає, що паспорт серії НОМЕР_5, виданий Маневицьким PC УДМС України 25.02.2015, ОСОБА_3 отримав шляхом заміни паспорта - громадянина України серії НОМЕР_9, виданого Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області від 26.01.2015. Підставою заміни значиться "уточнення даних, в зв'язку з порчею". Останній паспорт вказана особа отримала взамін паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 від 03.08.2011. Підставою заміни значиться - "порча документа". Враховуючи вищезазначене відповідач вважає, що на день подання митної декларації типу IM 40 ДЕ №205070000/2015/009739 від 17.03.2015 громадянин ОСОБА_3 постійно проживав на території України з 03.08.2011.

Однак отримання позивачем нового паспорта громадянина України, не є доказом його не проживання на території США з 2011 року.

Більше того суд констатує, що згідно з інформації викладеній в акті перевірки, підставою видачі паспортів громадянам України в різний період були «уточнення даних» та «порча документу», а не переїзд на постійне місце проживання в Україну.

Крім того, згідно з даними паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4, виданого 09.06.2011, ОСОБА_3 знятий з консульського обліку в США 18.12.2014.

Відповідач даний факт не спростував, доказів які б підтверджували зняття ОСОБА_3 з консульського обліку в США у 2011 році суду не надав. Будь-які докази того, що вказаний документ чи відмітка консульської установи є підробленою у матеріалах справи відсутні.

Згідно з п.1.2 та п.1.7 розділу І Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 №337, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.12.2011 за №1458/20196 (далі - Правила №337), консульський облік полягає в реєстрації в ЗДУ громадянина України, який постійно проживає або тимчасово перебуває за кордоном. Прийняття на консульський облік здійснюється на добровільній основі, за винятком прийняття на облік дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, на підставі заяви громадянина України або його законного представника, яка подається до ЗДУ особисто або надсилається поштою.

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 розділу ІІ вказаних Правил №337, на постійний консульський облік приймаються громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном. При прийнятті на постійний консульський облік громадянин подає (приведений перелік необхідних документів, в тому числі паспортний документ з відміткою про виїзд на постійне місце проживання за кордон; оригінал і копію виданого компетентними органами іноземної держави дозволу, що дає право на проживання в цій іноземній державі (оригінал такого дозволу обов'язково повертається заявнику).

Згідно з пп.5.1.2 та пп.5.1.6 п.5.1 розділу V Правил №337, зняття громадянина України з постійного консульського обліку здійснюється у таких випадках: повернення громадянина України на постійне місце проживання в Україну; у разі звернення громадянина України до закордонної дипломатичної установи з клопотанням про зняття з консульського обліку за власним бажанням.

У Правилах №337 відсутні положення про те, що час постійного проживання громадянина України на території іншої держави підтверджується лише перебуванням на постійному консульському обліку у Генеральному консульстві України (в даному випадку Сан-Франциско).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що перебування на консульському обліку не є обов'язком особи, а правом особи, що постійно проживає за кордоном. При цьому зняття з консульського обліку прямо не залежить від повернення на постійне проживання в Україну, а може бути здійснене за заявою особи, яка продовжує постійно проживати в іноземній державі.

Крім того, на підтвердження свого постійного проживання в США позивачем надано суду наступні документи;

- копія посвідчення постійного резидента дійсної до 19.09.2018 (Permanent Resident Card) з нотаріально посвідченим перекладом з англійської на українську мову;

- копія картки соціального забезпечення НОМЕР_10 (Social Security) з нотаріально посвідченим перекладом з англійської на українську мову;

- копія довідки з місця роботи від 07.12.2017 (Proof of employment letter) з нотаріально посвідченим перекладом з англійської на українську мову;

- копія персональної податкової декларації США за 2012 рік з нотаріально посвідченим перекладом з англійської на українську мову;

- копія персональної податкової декларації США за 2014 рік з нотаріально посвідченим перекладом з англійської на українську мову.

Аналізуючи вказані докази, судом встановлено, що позивач дійсно постійно проживав, а також працював на території США у 2011, 2012, 2013, 2014 роках на законних підставах.

Разом з тим, однією з умов ввезення та пільгового розмитнення транспортного засобу особи, що повертається на постійне проживання в Україну є умова зокрема про постійне проживання в іноземній країні на протязі 3-х років.

Відповідач стверджує, що позивач повернувся на постійне проживання в Україну 02.08.2011, що і є фактично підставою для винесення оскаржуваних повідомлень рішень.

Позивач же в свою чергу стверджує, що повернувся на постійне проживання в Україну 18.12.2014.

Між вказаними датами знаходиться період більше ніж у три роки та чотири місяці.

Однак, наданий позивачем дозвіл на постійне місце проживання в США (Посвідчення постійного резидента (Permanent Resident Card) виданий до 19.09.2018, а тому ОСОБА_3 має законне право на пільгове ввезення вказаного транспортного засобу на митну територію України.

Доказів того, що позивач проживав на території України у спірний період з 02.08.2011 по 18.12.2014 у матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абз.1).

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (абз.2 ч.2 ст.77 КАС України).

Так, відповідачем на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних рішень, прийнятих 04.01.2017, подано суду листи, отримані органом доходів і зборів у листопаді - грудні 2017 року, однак не доведено, що вони не були отримані до прийняття оспорюваних рішень з незалежних від нього причин.

Відтак, суд не може брати до уваги такі листи, оскільки інформація викладена в них не використовувалася ним при прийнятті оспорюваних рішень.

Крім того, суд не може дослідити такі докази, оскільки при їх поданні до суду відповідачем не надано підтвердження їх надіслання позивачу, що є порушенням вимог ч.9 ст.79 КАС України.

Разом з тим, досліджуючи акт документальної невиїзної перевірки від 26.12.2016 №308/17-00-02/НОМЕР_1, судом встановлені наступне протиріччя: в п.1.1. Загальних положень описової частини зазначено, що перевірка проводилась з 28.11.2016 по 12.12.2016, при цьому в п. 1.3 того ж розділу контролюючий орган зазначає, що при перевірці використано, зокрема, інформацію та копії документів надані Волинською митницею ДФС листом від 20.12.2016. Тобто відповідачем використана інформація, яка отримана ним через 8 днів після завершення перевірки, що є хронологічно не можливим. В судовому засіданні представник відповідача належних пояснень з цього приводу не надав.

Більше того, у 3 абзаці 8 сторінки акту перевірки міститься інформація про те, що 03.08.2011 позивачем було подано заяву, до органів міграційної служби Рівненської області про одержання паспорту громадянина України. Зазначена інформація підтверджується офіційною відповіддю Міністерства закордонних справ України від 15.11.2015 №71/ПР/16-522/5-267, копія якої надано листом ГУ ДФС у Волинській області від 08.11.2016 №6040/7/03-20-13-03-09. Однак в тому ж п.1.3 Загальних положень описової частини акту перевірки (перелік документів що використовувались при проведенні перевірки) такий лист не вказано.

Підтверджень наявності та дослідження вказаних листів в ході перевірки в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи усі віще викладенні протиріччя акту перевірки, як первинного документу, суд вважає висновки такої перевірки протиправними, адже вони ґрунтуються на доказах що не досліджувались і не могли бути дослідженими під час проведення перевірки.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оскільки позивач дійсно проживав у США на постійній основі та на законних підставах до 18.12.2014, а належних доказів того, що при розмитненні транспортного засобу було надано не достовірну інформацію з метою ухилення від сплати податків та зборів суду не надано, хоча такий обов`язок в адміністративних справах покладений на суб`єкта владних повноважень, то оспорювані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Рівненській області форми «Р» від 04.01.2017 №0000021302, №0000031302, №0000041302 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.01.2017 №0000021302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.01.2017 №0000031302.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 04.01.2017 №0000041302.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023; ідентифікаційний код юридичної особи 39394217), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код фізичної особи НОМЕР_1) судовий збір в сумі 8420,00грн. (вісім тисяч чотириста двадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.01.2018.

Суддя Щербаков В.В.