Постановление суда № 71921521, 31.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/660/18

Провадження № 11-сс/779/37/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів Повзла В.В., Кукурудза Б.І., Гандзюка В.П.,

з участю секретаря Драганчук У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Олексюка Любомира Васильовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

за участю прокурора Петріва А.І.,

захисника Олексюка Л.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник Олексюк Л.В. просить скасувати дану ухвалу, постановити нову ухвалу про відмову з задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_2 тримання під вартою.

Такі вимоги обґрунтовує тим, що вважає ухвалу незаконною. Посилається на зміст п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України. Вказує, що відповідним слідчим відділом надано матеріали, в яких міститься недостатньо доказів, які б підтверджували підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, саме його підзахисним. Що, крім того, слідчим відділом викладено у клопотанні обставини, що нібито обґрунтовують підозру ОСОБА_2, які не відповідають дійсності. Зазначає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував доводи захисту про необґрунтованість підозри. Вважає, що докази, які на думку СВ УСБУ в Івано-Франківській області обґрунтовують підозру, вилучені з порушенням вимог ст. 159 КПК України з інтернет-ресурсів, долучені на підставі протоколів огляду та не містять інформації, яка б вказувала на те, що ОСОБА_2 здійснював фінансування терористичної організації. Вказує, що для проведення почеркознавчої експертизи, надано ксерокопії документів та ксерокопії взірців підписів ОСОБА_2, а тому висновки експертизи № 1 від 09 січня 2018 року є необ'єктивними. На його думку, тому наведені докази є недопустимими. Зазначає зміст ч. 2 ст. 87 КПК України. Вказує, що з матеріалів, наданих органом досудового слідства, які були вилучені з дотриманням КПК України, вбачається, що ПП «ТК-Ріелінвест», співзасновником якого є підзахисний, належно сплачує всі податки, збори та внески. Зазначає, що відповідно до довідки № 27-8878 від 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в м. Маріуполі, що спростовує подану інформацію про те, що він проживає на тимчасово окупованій території України.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 17 березня 2018 року включно.

Слідчий суддя мотивує тим, що матеріалами клопотання встановлено, що у вчиненні кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_2 Можлива причетність ОСОБА_2 до скоєння злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами в їх сукупності. Посилається на зміст ст. ст. 131-132, ч. 1 ст. 183, п. 4 ч. 2 ст. 183, ч. 1 ст. 194 КПК України. Вказує, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1-2, 4-5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказані ризики існують, оскільки на даний час у зазначеному проваджені не встановлено всіх фактичних обставин та всіх причетних осіб. Підозрюваний ОСОБА_2 проживає на тимчасово окупованій території України, де, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та продовжувати злочинну діяльність. Посилається на ч. 5 ст. 176 КПК України. Підсумовує, що в засіданні доведено відсутність можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а тому клопотання підлягає задоволенню без визначення розміру застави.

Під час апеляційного розгляду:

- захисник Олексюк Л.В. просив задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;

- підозрюваний ОСОБА_2 підтримав вимоги апеляційної скарги захисника, з мотивів, викладених у ній;

- прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив залишити її без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а ухвалу слідчого судді залишити без змін, з наступних підстав.

На думку колегії суддів висновок слідчого судді про наявність достатніх підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею в повній мірі дотримані вимоги ст. ст. 176, 177, 178, 183 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, 17 січня 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України (а.п. 8-14), про те, що він своїми умисними діями вчинив фінансування тероризму.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 слідчий суддя, правильно встановив, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Колегія суддів, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», N 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)» та те, що ч. 3 ст. 17 КПК України імперативно визначено, що підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань (а.п. 15-16), протоколом огляду від 10 січня 2017 року (а.п. 17-19), протоколом огляду від 27 грудня 2017 року (а.п. 35-47), протоколом огляду від 10 січня 2018 року (а.п. 48-49), протоколом огляду від 10 січня 2017 року (а.п. 55-56), висновком експерта № 1 від 09 січня 2018 року (а.п. 113-118), протоколом огляду від 15 серпня 2017 року (а.п. 121-129), протоколом огляду від 28 грудня 2017 року (а.п. 130-138), та іншими матеріалами кримінального провадження.

На думку колегії суддів, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку дійшов правильного висновку, що наявні у провадженні докази, свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

В той час, захисник заперечуючи в апеляційній скарзі наявність обґрунтованої підозри, не наводить жодних переконливих тверджень, які б спростовували причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що докази на підставі яких зроблено висновок про обґрунтованість підозри є недопустимими, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки під час перегляду ухвали слідчого судді в апеляційному порядку та при перевірці доводів апеляційної скарги не встановлено, що вони отримані з порушенням встановленого законом порядку чи не передбаченими способами, вони також підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення про можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, захисник Олексюк Л.В. жодних доводів з приводу недопустимості саме протоколів огляду не наводить, фактично оспорює допустимість долучених до протоколів огляду додатків як доказів.

З приводу доводів про те, що для проведення почеркознавчої експертизи, надано ксерокопії документів та ксерокопії взірців підписів ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що як вбачається з копії висновку експерта № 1 від 09 січня 2018 року (а.п. 113-118), вільні зразки підпису ОСОБА_2 містилися також у оригіналі документу про зміну та доповнення № 2 до статуту ПП «ТК-РіеліНвест» від 14 вересня 2011 року.

Також, як підтверджують матеріали клопотання слідчого та зміст оскарженої ухвали, слідчий суддя вмотивовано прийшов до висновку, дотримавшись вимог закону, навівши це по тексту ухвали, що в даному випадку мають місце відповідні ризики, а саме спроби підозрюваного здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник в апеляційній скарзі не надводить жодних доводів з приводу доведеності наявності у кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України, крім того, такі підтверджуються сукупністю відомостей, які містяться в клопотанні та долучених до нього доказах.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Як вбачається із матеріалів, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, санкція якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Суд першої інстанції в повній мірі взяв до уваги відомості, що були в матеріалах клопотання відносно особи підозрюваного.

Щодо доводів захисника про те, що ОСОБА_2 належно сплачує всі податки, збори та внески, зареєстрований та проживає в м. Маріуполі, а також те, що згідно з договором оренди від 28 січня 2018 року його дружина ОСОБА_3 орендує квартиру в м. Івано-Франківську, а тому підозрюваний має місце проживання в м. Івано-Франківську, колегія суддів зазначає, що ці факти самі по собі не є підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, оскільки жодним чином не виключають наявних та достатніх підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не впливають на правильність висновків суду в цій частині.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню виникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з врахуванням даних про його особу, та тяжкості злочину, відповідно до вимог кримінального процесуального закону обґрунтовано прийняв рішення про застосування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя дотримався вимог закону та прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість утримання особи під вартою, що не порушує прав, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, при цьому слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419, 422 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги захисника Олексюка Любомира Васильовича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - відмовити.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2018 року про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді В.В. Повзло

Б.І. Кукурудз

В.П. Гандзюк

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Повзло