Приговор № 71862621, 29.01.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2597/17

1-кп/214/186/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

при секретарі - Бєліковій О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі кримінальне провадження №12017040750000845 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, має неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 22.04.2002 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.121 КК України до 7 років позбавлення волі. 30.03.2007 року звільнився умовно-достроково з Криворізької ІК Дніпропетровської області (№ 80) на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.03.2007 року за ст.81 КК України, не відбутий термін 1 рік 7 місяців 7 днів;

- 20.05.2010 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.186, 69 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 04.08.2010 року Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України частково приєднано покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.05.2010 року і остаточно визначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі. 23.11.2011 року звільнився умовно-достроково з Ігренської ІЦ Дніпропетровської області (№ 133) на підставі постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 15.11.2011 року за ст.81 КК України, не відбутий термін 8 місяців 28 днів;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України,

за участю:

прокурора - Хоружко С.Л., Лєйкіна А.І.,

захисника - Сушка В.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2017 року приблизно о 14 год. 36 хв., ОСОБА_1, діючи повторно, знаходячись у відділі «ДЕКО», на другому поверсі приміщення гіпермаркету «Епіцентр», який розташований за адресою: вул. Бикова, буд.33 в м. Кривому Розі, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна і звернення його у свою користь, діючи з корисливих мотивів, будучи впевненим, що за його діями ніхто із співробітників охорони гіпермаркету не спостерігає, та вони носять таємний характер, з відділу вищевказаного гіпермаркету, таємно викрав пательню 24 см з антипригарним покриттям, марки «Cortina Granitium, Ballarins», в кількості однієї одиниці, вартістю 934 грн. 10 коп. без ПДВ.

Після цього ОСОБА_1 вищевказаний товар, а саме: пательню 24 см з антипригарним покриттям, марки «Cortina Granitium, Ballarini» заховав за пояс штанів, прикрив светром, який був вдягнений на ньому, та направився до касової зони.

Однак свій злочинний намір ОСОБА_1 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, так як був зупинений охороною вищевказаного магазину на виході з касової зони.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 гіпермаркету «Епіцентр» міг бути спричинений збиток на суму 934 грн. 10 коп. (без ПДВ).

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 належить кваліфікувати за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, за ознаками: незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), який не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, вчинене повторно.

Судом враховані наступні докази на підтвердження встановлених обставин.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого та ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України визнав в повному обсязі по обставинах зазначених в обвинувальному акті та пояснив, що 24 березня 2017 року, точного часу не пам'ятає, після зустрічі з друзями, він знаходячись у відділі «ДЕКО», в приміщенні гіпермаркету «Епіцентр», який розташований за адресою: вул. Бикова, буд.33 в м. Кривому Розі, з корисливих мотивів таємно викрав пательню 24 см з антипригарним покриттям, марку якої не пам'ятає, однак довести свій злочинний намір до кінця не зміг, оскільки був зупинений на виході з магазину співробітниками охорони. З сумою збитку, яку міг завдати потерпілому, що зазначена в обвинувальному акті згоден. В скоєному розкаюється та просить його суворо не карати.

Суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини у вчиненому злочині, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин та чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні, відповідно до вимог ст.85, 94 КПК України, показання обвинуваченого ОСОБА_1, суд вважає, що ці докази отримані у порядку встановленому КПК України, а тому є належними та допустимими, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що обвинувачений вчинив незакінчений замах на таємне викрадення майна ТОВ гіпермаркету «Епіцентр», яке не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши усіх дій, які вважав би необхідними для доведення злочину до кінця, повторно.

Після з'ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених під час судового розгляду кримінального провадження, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1, які мають логічний та послідовний характер, узгоджуються між собою, суд поза розумним сумнівом приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Вказаний висновок суду узгоджується з п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п.282). Таке доведення має випливати і з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 визначається щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, відповідно до ст.67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України (Т.1 а.с.60).

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особистість обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо (Т.1 а.с.62), раніше неодноразово судимий (Т.1 а.с.63-64), на обліку в ОКЗ «Психоневрологічний диспансер» у лікаря-психіатра не перебуває, однак з січня 2013 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу психічних поведінкових розладів внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності (Т.1 а.с.58-60).

Таким чином, суд, враховуючи вище викладені обставини у своїй сукупності вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, повинно бути призначено покарання у виді позбавлення волі, однак, із застосуванням ст.75 КК України, без ізоляції від суспільства, оскільки маються всі підстави вважати, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи із всіх встановлених по справі обставин, керуючись ст.75 КК України, суд вважає за доцільне встановити обвинуваченому ОСОБА_1 випробувальний термін, при цьому покласти на останнього обов'язки передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Суд, переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Разом з тим, обвинуваченим ОСОБА_1 до суду подана заява про застосування відносно нього Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення від відбування покарання у зв'язку з наявністю малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, яку він підтримав та просив суд задовольнити.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується актовим записом про народження №280 від 25.03.2009 року виданого Довгинцівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (Т.2 а.с.70). Крім того, відповідно до довідки №14/29-4047 від 06.12.2017 року ОСОБА_1 не позбавлений батьківських прав відносно свого сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.2 а.с.65).

В свою чергу судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 має більше двох непогашених судимостей за вчинення умисних тяжких злочинів, враховуючи, що індивідуальна амністія раніше до останнього не застосовувалась.

Отже суд приходить до висновку, що встановлені вище обставини не дають підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" та звільнення останнього від відбування покарання, оскільки відповідно до п. в) ст.4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

Потерпілим цивільного позову не заявлено, однак за ним зберігається право на звернення до суду за відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Крім того, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 351 (триста п'ятдесят одна) гривня 84 коп. (Т.1 а.с.23).

Питання речових доказів судом вирішується в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Керуючись ч.3 ст.349 , ст.ст.369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов'язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи в сумі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 84 коп. (Т.1 а.с.23).

Речові докази:

-пательню 24 см з антипригарним покриттям марки «Cortina Granitium Ballarins», яку передано на відповідальне зберігання продавцю ТОВ «Епіцентр» - залишити в розпорядженні останньої, дозволивши використовувати та розпоряджатися відповідно до наданих повноважень (Т.1, а.с.17, 19);

-диск, на якому зазначений відеозапис з камер відео спостереження від 24.03.2017 року - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження (Т.1, а.с.52).

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя О.І. Євтушенко