Постановление суда № 71851885, 23.01.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

23 січня 2018 року м. Рівне №817/3305/15

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Левченко Т.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Вінничук В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління Міністерства Внутрішніх Справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку, щодо порушення кримінальної справи, наказів про звільнення з органів внутрішніх справ,В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування висновку за матеріалами службового розслідування щодо порушення кримінальної справи від 10.02.2009, наказів начальника УМВС України в Рівненській області Голомши Я.Я. №60 від 10.02.2009 та №21о/с від 10.02.2009 про звільнення з органів внутрішніх справ та поновлення на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу автотехнічної інспекції та реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ УМВСУ в Рівненській області.

Відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 10.02.2009, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 10.02.2009 заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України Кодекс порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про визначення судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно із п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З приписів зазначених норм законодавства слідує, що справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 просить, в тому числі, визнати протиправним та скасувати висновок за матеріалами службового розслідування щодо порушення кримінальної справи від 10.02.2009.

Однак, суд зазначає, що обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, є те, що воно безпосередньо породжує певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.

Рекомендації, викладені відповідачем у висновку службового розслідування, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас, судження про порушення ОСОБА_1 законодавства, що регулює діяльність органів внутрішніх справ України та працівника міліції є висновками тільки комісії із проведення службового розслідування, зазначення яких в наведеному вище документі не суперечить чинному законодавству. Такі твердження можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, в основу яких покладені викладені у висновку службового розслідування рекомендації.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Враховуючи положення чинного законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму висновків цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Статтею 4 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Усі рішення суб'єкта владних мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в адміністративній справі можуть бути лише такі рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, з якими пов'язується виникнення прав та обов'язків у інших осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновок службового розслідування, складений 10.02.2009, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для ОСОБА_1, тому не може бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Висновок службового розслідування є носієм доказової інформації про виявлені порушення позивачем вимог законодавства, документом, на підставі якого керівником приймається відповідне рішення, а тому оцінка висновку службового розслідування, в тому числі й оцінка дій службових осіб щодо його складання, можуть бути надані судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, оскільки між сторонами відсутні спірні правовідносини у розумінні ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що зазначена обставина згідно із п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження по справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним і скасування висновку, складеного 10.02.2009 за матеріалами службового розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_1

Керуючись статтями 238, 241, 243, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання відповідача задовольнити.

Закрити провадження у справі №817/3305/15 в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування від 10.02.2009.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала проголошена 23.01.2018.

Повна ухвала складена 29.01.2018.

Суддя Жуковська Л.А.