№ 71848521, 25.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Хилевича С.В.

секретар судового засідання Шептицька С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року в справі № 569/11632/14-ц за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухваленого під головуванням судді Крижової О.Г. в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області,

В С Т А Н О В И Л А :

23 липня 2014 року ПАТ "Універсал Банк" звернувся в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року шляхом передачі Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_1 на праві власності, за ціною 3 199 000 грн. 00 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року позов ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

______________

Провадження № 22-ц/787/76/2018 Головуючий у 1 інстанції : Крижова О.Г.

Доповідач : Григоренко М.П.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.12.2007 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року шляхом передачі Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_1 на праві власності за ціною 3 199 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судовий збір в сумі 3 654 грн. 00 коп.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на його незаконність, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом не враховано, що ним було долучено до матеріалів справи вичерпний перелік доказів, які свідчать про факт припинення права власності ОСОБА_1 на предмет іпотеки, що унеможливлює звернення стягнення на вказане майно будь-яким способом.

Вважає помилковим висновок суду щодо наявності правових підстав для звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, існування якого було припинено 30.07.2014р., шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна з індексним номером 257125856101, розташованого за адресою : АДРЕСА_1. На момент ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не був власником вищезазначеного нежитлового приміщення, а вказаний об'єкт нерухомого майна перестав існувати, оскільки не був зареєстрований у встановленому законом порядку.

Місцевим судом не враховано вимоги ст. 39 Закону України "Про іпотеку" та не прийнято до уваги умови п.4.5, п. 4.6 Договору іпотеки від 05.12.2007 року. В ст. 39 Закону України "Про іпотеку", так і в договорі іпотеки зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.

Крім того, вказує на протиправність ігнорування судом заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Пред'явивши в жовтні 2010 року позовну вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату процентів за його користування та пені в судовому порядку, кредитор відповідно до ч.2. ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і був зобов'язаний пред'явити позов до боржника протягом трьох років, а до поручителя - протягом шести місяців (ч.4 ст. 559 ЦК України) від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Враховуючи, той факт, що позовна заява ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки була подана до суду в липні 2014 року є достатні підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення зобов'язань за кредитним договором №BL668 від 05.12.2007 року.

Із цих підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" в повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача Федорчук О.В. просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі останньому права власності на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_1 на праві власності, за ціною 3 199 000 грн. 00 коп., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача виникло таке право у зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором.

Проте, на переконання колегії суддів, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, у зв'язку із неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, з ухваленням у справі нового судового рішення по суті заявленого позову.

По справі встановлено, що 05.12.2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та позичальником ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №BL668.

В цей же день, було укладено Додаткову угоду № BL668/BL668-KL+, відповідно до п. 1 якої Банк встановив ліміт Позичальнику за Кредитною Лінією в сумі 400 000, 00 доларів США, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і Повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за користування Кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у даній Індивідуальній угоді.

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL668 від 03 червня 2009 року між Позивачем та ОСОБА_2 було додатково уточнено зобов'язання позичальника щодо виконання умов Генерального договору про надання кредитних послуг № BL668 в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

05 грудня 2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір поруки № BL668 та Додаткова угода №1 до Договору поруки №BL668 відповідно до п.1.1 яких останній зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Основного договору, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

05.12.2007 року між Позивачем та ОСОБА_1 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Коломис О.В. та зареєстрований в реєстрі за номером № 4227, відповідно до якого Іпотекодавець передав Позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить Іпотекодавцю на праві власності.

03.06.2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого Коломис О.В. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу 05.12.2007 р. за реєстровим № 4227, згідно п. 1. якого іпотекою забезпечуються в повному обсязі виконання усіх зобов'язань Боржника перед Іпотекодержателем, що виникли з Основного договору, укладеного між Іпотекодержателем та боржником, в тому числі і по усіх додаткових угодах котрі є або будуть укладеними.

В зв'язку з тим, що Позичальником порушувалися умови Генерального договору та Додаткових угод, кредитні кошти та проценти за користування ними Боржник не повертав, Банк, відповідно до умов Генерального договору звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10.11.2010 р. позовні вимоги Банку були задоволені в повному обсязі, а саме: суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість по Генеральному договору про надання кредитних послуг № ВБ668 від 05.12.2007 року в загальній сумі 3 628 306 грн. 10 коп.

Із змісту договору іпотеки від 05.12.2007 року (п.5.1 -5.3) вбачається наявність застереження про право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору і що цей договір є правовою підставою для рестрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Усуваючи розбіжності в застосуванні норм статей 526 та 1050 ЦК України, Верховний Суд України у постанові від 02 листопада 2016 року № 359/4092/15 вказав, що частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частинах першій, третій статті 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно із частиною першою статті 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано статтею 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналіз положень статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку").

В матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що позивач намагався у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на цей предмет іпотеки, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по кредитному договору.

З огляду на вищевикладене, позов ПАТ «Універсал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом передачі йому права власності на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке складається з першого і мансардного поверхів і належить ОСОБА_1 на праві власності, за ціною 3 199 000 грн. 00 коп., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL668 від 05.12.2007 року, задоволеннню не підлягає.

Те, що на момент винесення оскаржуваного рішення по справі за відповідачем вже не було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення з мансардним поверхом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 652,8 кв. м., яке останнім раніше було передано в іпотеку, могло б мати значення лише у тому випадку, якби позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Оскільки апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, тому на користь останнього підлягає стягненню із позивача судовий збір, в розмірі 4019 грн. 40 коп., який було сплачено ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1 4019 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування судового збору, який останнім було сплачено за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29.01.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

С.В. Хилевич