№ 71847876, 16.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/4080/17 Номер провадження 22-ц/786/119/18Головуючий у 1-й інстанції Васильєва Л. М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.

при секрераті: Радько О.М.

за участі позивача - ОСОБА_3

відповідача - ОСОБА_4

представника позивача - адвоката Оніпко Т.Є.,

представника відповідача - адвоката Ковжоги О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна від добросовісного набувача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна від добросовісного набувача. В обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, шо вона є спадкоємицею майна за законом після смерті ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З приводу вказаного спадкового майна вона та відповідач ОСОБА_7 неодноразово зверталися до суду щодо визнання права власності та розподіл спадкового майна. Також зазначала, що справи неодноразово розглядались у судах першої та апеляційної інстанцій і на теперішній час є таке, що набрало законної сили рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2011 року, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на 9/25 частин спірного домоволодіння, що становить квартира №1. Вказувала, що оскільки рішенням суду за ОСОБА_7 було визнано право власності на 9/25 частин спірного домоволодіння, остання немає правових підстав претендувати на отримання спадщини за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, оскільки на час відкриття спадщини вона рахувалась як прибудова і була самочинним будівництвом, а отже не входила до спадкового майна на яке розповсюджувався заповіт. На даний час вказана квартира узаконена, не відноситься до самочинно збудованого нерухомого майна, а тому підлягає поділу між спадкоємцями в рівних частках.

Позивач також зазначала, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2012 року за ОСОБА_7 було визнано право власності на 477/2500 частин домоволодіння квартири АДРЕСА_2, яку відповідач подару-вала своїй матері ОСОБА_4 згідно договору дарування від 08 листопада 2012 року. Мотивуючи тим, що вищевказаний договір дарування укладено на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 травня 2012 року, яке в наступному було скасовано, вказувала, що дана прибудова зараз є спадковим майном для неї та ОСОБА_7 З наведених підстав просила визнати за нею право власності ? частину спадкового майна в будинку по АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_7 право власності на ? частину спадкового майна по АДРЕСА_1, а саме НОМЕР_1; витребувати майно - 477/2500 частин житлового будинку з надвірними будівлями, яке зареєстровано за ОСОБА_4 згідно договору дарування від 08 листопада 2012 року за №2109.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням районного суду, ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої ін-станції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обста-винам справи, просила скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 лис-топада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі.

На апеляційну скаргу ОСОБА_3 своє заперечення надала відповідач ОСОБА_7, в якому, спростовуючи доводи апелянта, просила апеляційну скаргу - відхилити, а рішення районного суду - залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8 /а. с. 36/.

16 червня 2005 року ОСОБА_8 складено заповіт, згідно якого все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, що на день смерті буде йому належати і взагалі все те, на що він на день смерті матиме право за законом, заповів доньці ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_8 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_8: ОСОБА_3 - за законом, ОСОБА_7 - за заповітом. Окрім того, судом встановлено, що спір між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 неодно-разово був предметом розгляду судів різних інстанцій. Разом з тим, на момент звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом, чинним є лише рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2011 року, яким встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_9 Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_8 на 9/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_3; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині визнання заповіту недійсним та визнання за нею права власності на спірне спадкове нерухоме майно - відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Київської районного ради народних депутатів м. Полтави №124 від 05 березня 1991 року затверджено акт введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 Вказане рішення було прийнято вже після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року /а. с. 35, 41/.

За нормами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_8 прийняв спадщину після матері ОСОБА_10, тобто прийняв усі права, які належали їй на час смерті, у тому числі і на здійснення дій, які були необхідні для реєстрації права власності на добудовану квартиру НОМЕР_2 однак за життя не провів вказані дії, - суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме ОСОБА_11, як єдиний спадкоємець за заповітом, якій ОСОБА_8 заповів усе своє майно та усі свої права, які йому належали на день смерті, - є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_12

Позивач ОСОБА_3 заявила свої права на половину спадкового майна з тих підстав, що вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_8 Проте, враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_8 виклав своє волевиявлення щодо належного йому майна у формі заповіту на користь дочки ОСОБА_7, - правильним є також висновок суду, що єдиним спадкоємцем на отримання спадщини ОСОБА_8, згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, є спадкоємець за заповітом - ОСОБА_7

За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину спадкового майна задоволенню не підлягають з зазначених вище підстав.

Також судом встановлено, що на час розгляду справи спірна частина квартири НОМЕР_3 за вищевказаною адресою, на підставі договору дарування від 08 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_13, належить ОСОБА_4, її право власності зареєстровано в установленому законом порядку та вказаний договір дарування на час розгляду даної справи є чинним.

З огляду на те, що на час укладення договору дарування саме ОСОБА_7 була власником цієї частини спірної квартири на підставі рішення суду, а не позивач ОСОБА_14, - правильним є також висновок суду про відсутність підстав вважати, що спірна (подарована) частина будинку вибула з власності позивача поза її волею та повинна бути їй повернута.

Звідси вірним є висновок місцевого суду і з приводу відмови у задоволенні позовних вимог про витребування спірного майна від добросовісного набувача, оскільки на час укла-дення договору дарування між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, саме ОСОБА_7 була власником спірної частини квартири на підставі рішення суду, в той час, як позивач ніколи не була власником спірної частини домоволодіння по АДРЕСА_1, що свідчить про безпідставність її позовних вимог про витребування майна у відповідача ОСОБА_4 та відсутність підстав для їх задоволення.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384, 390, 391 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги беспосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.

Судді: /підписи/ Дряниця Ю.В.

Кривчун Т.О.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.