Решение № 71814325, 22.01.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2018 року м. Рівне №817/2173/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Птюшинська І.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача 1: представник не прибув,

позивача 2: ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області в особі Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі - ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області в особі Зарічненського районного сектора Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області про визнання дій Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби в Рівненській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_4 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. №2503-ХІІ – протиправними; зобов’язати Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області оформити та видати бланк паспорту ОСОБА_4 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі в інтересах свого неповнолітнього сина звернулися до відповідача із заявою з вимогою видати останньому паспорт громадянина України у вигляді книжечки, без застосування засобів реєстру, на що отримали відповідь, як на їх звернення, а не на заяву про отримання паспорту, в якій вказано на неможливість оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки чинний порядок передбачає видачу документів у вигляді ID-карток. Також стверджують про порушення відповідачем прав та інтересів дитини, посилаючись при цьому на численні нормативно-правові акти.

Ухвалою суду від 22.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.01.2018 судом постановлено ухвалу про виправлення описки в судовому рішенні в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, заявлені в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про дату час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Через відділ документального забезпечення суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги, викладені у позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, яким заперечив проти позову та вказав, що ним жодним чином не порушені законні права та інтереси неповнолітнього позивача, оскільки ОСОБА_4 не звертався до відповідача у встановленому законом порядку із заявою-анкетою про видачу паспорта громадянина України та не надавав жодних необхідних документів, визначених відповідним порядком. Письмові відповіді на заяву позивачів надавалися в порядку статті 20 Закону України «Про звернення громадян», та за своєю суттю не являються рішеннями про відмову у видачі документа, як на це вказують позивачі. Також звернув увагу на підстави видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки, так і у формі картки, вказав на відсутність підстав для визнання дій відповідача протиправними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача у вступному слові надав пояснення, тотожні викладеним у відзиві.

Позивачі надали суду відповідь на відзив відповідача в якому вказали свої причини відмови отримувати паспорт у вигляді картки.

Заслухавши учасників справи, з’ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд виходить з такого.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулися до Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області із заявою від 21.11.2017, в якій заявили про відмову від оформлення сину паспорта типу ID, від присвоєння УНЗР, від надання згоди на обробку і зберігання персональних даних в ЄДДР, від зняття біометричних даних, оскільки це суперечить низці міжнародних законів і законів України.

За результатами розгляду даної заяви, Управлінням Державної міграційної служби України у Рівненській (Зарічненський сектор) надано письмову відповідь від 23.11.2017 №21/648, в якій зазначено, що Порядком оформлення паспорта громадянина України визначено отримання громадянами паспорта у формі картки, а не у формі книжечки; жодних виключень стосовно форми та порядку видачі паспорта чинне законодавство не містить.

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивачі в інтересах неповнолітнього звернулися до суду з позовом.

Вирішуючи спір по суті, що виник між сторонами, суд зазначає наявність національного законодавства, що регулює спірні відносини:

Конституція України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Закон України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001, який визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб (далі іменується – Закон України №2235-III).

Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012, який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи (далі іменується – Закон України №5492-VI);

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» №302 від 25.03.2015, якою затверджений зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається (далі іменується – Постанова №302);

Постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» №2503-XII від 26.06.1992 (далі іменується – Постанова №2503-XII).

Так, статтею 5 Закону України №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

На виконання статті 5 Закону України №2235-III, постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

В силу норм ч. 2 ст. 14 Закону України №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в ОСОБА_5, що виготовляється у формі буклету.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України №5492-VI, паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Таким чином, законодавством встановлено, що паспорт громадянина України виготовляється лише у формі картки, а у формі книжечки може бути виготовлено інший документ залежно від змісту та обсягу інформації, а відтак вказаним спростовуються твердження позивачів про наявність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.

При цьому, за приписами ч. 2 вказаної статті Закону, кожен громадянин України незалежно від віку зобов'язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України №5492-VI, бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та інших уповноважених суб'єктів.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.03.2015р. № 302 «Про затвердження бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України».

Пунктом 2 вказаної постанови запроваджено, що із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру: з 1 січня 2016 р. оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-XII; з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 цієї ж постанови установлено, що: до завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів Державної міграційної служби матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Судом встановлено, що з 16.06.2017 р. в територіальних підрозділах ДМС, прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено, що свідчить про обов’язок відповідача забезпечити оформлення та видачу паспортів громадянина України відповідно до вимог чинного законодавства.

З врахуванням викладеного судом встановлено відсутність альтернативи вибору варіанту оформлення паспорту громадянина України, про які вказують позивачі, а їх посилання на те, що Положенням запроваджено оформлення та видачу паспорта громадянина України із застосуванням ЄДДР не є тотожним обов’язку в його отриманні є помилковими, оскільки такий обов’язок встановлений Законом №5492-VI, тобто станом на час подання позову до суду, паспорт видається лише у формі картки.

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону №5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

З наведеного вбачається неможливість розцінювати відповідь відповідача, як рішення суб’єкта владних повноважень, що відповідає зазначеним вимогам Закону, а лише як мотивовану відповідь, що не є підставою для висновку про порушення прав позивачів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, визначається Постановою №302.

Відповідно до пункту 1 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

За правилами пункту 3 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.

Відповідно до пункту 7 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

За правилами пункту 14 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», до заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім'я якої оформляється паспорт: 1) ім'я особи (прізвище, власне ім'я та по батькові особи, яка є громадянином України, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, а також осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, засобів електронного цифрового підпису; 10) відомості про згоду на внесення до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, відцифрованих відбитків пальців рук; 11) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, корпусу, квартири); 12) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 13) реквізити документа, на підставі якого оформляється паспорт; 14) відомості про законного представника особи чи уповноважену особу (ім'я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує її повноваження); 15) додаткова змінна інформація (відомості про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття зазначеного номера та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу); 16) відомості про сплату адміністративного збору або про звільнення від його сплати; 17) дата заповнення заяви-анкети.

Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі - уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС (пункт 19 Постанови №302 «Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»).

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що порядок оформлення паспорта та подачі документів являється єдиним: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) заяву-анкету подає особисто; 3) надає необхідний повний пакет документів.

Судом встановлено, що неповнолітній син позивачів – ОСОБА_4 не звертався до територіального органу ДМС із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України та не подавав до такого органу жодних документів, перелік яких визначений Постановою №302.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області із заявою в порядку статті 20 Закону України «Про звернення громадян» №393/96-ВР від 02.10.1996 (далі іменується – Закон України №393/96-ВР).

Абзацом третім статті 3 Закону України №393/96-ВР визначено, що заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Відповідно до абзацу першого статті 20 Закону України №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Матеріалами справи підтверджується, що заява позивачів була розглянута Управлінням Державної міграційної служби України у Рівненській області, Зарічненський районний сектор у строки, визначені законом.

Суд констатує, що заява позивачів в інтересах свого неповнолітнього сина, яка була подана до органів ДМС в порядку статті 20 Закону України №393/96-ВР, жодним чином не є заявою-анкетою про оформлення та видачу паспорта громадянина України, яка повинна подаватися в порядку Постанови №302.

Щодо порушення особистих прав неповнолітнього ОСОБА_4 в зв'язку із відмовою у видачі паспорта громадянина ОСОБА_5 у формі книжечки, то суд звертає увагу на наступне.

Особисті (громадянські) права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини.

Конституція України містить такий перелік особистих (громадянських) прав людини, як право на вільний розвиток особистості, право на життя, право на повагу людської гідності, право на свободу і особисту недоторканність, недоторканність житла, таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції, невтручання в особисте і сімейне життя, свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право на вільний в’їзд в ОСОБА_5 і виїзд з України, право на свободу думки і слова, на вільне висловлювання своїх поглядів і переконань, свобода світогляду і віросповідання.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Як зазначено вище по тексту постанови, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи, визначені Законом України №5492-VI.

Метою створення Єдиного державного демографічного реєстру є ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Одночасно цей Закон, Конституція України, міжнародні договори України, та інші закони України, а також прийняті на їх виконання нормативно-правові акти у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, - регулюють суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру, оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням документів.

Зміст позовної заяви позивачів та відповіді на відзив відповідача містять посилання на численні нормативно-правові акти, однак не містять конкретизованих посилань на те, які ж саме права свободи та інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 порушені Державою в особі відповідача.

Суду не надано жодних доказів на доведення порушення відповідачем особистих прав дитини чи її батьків, на обробку їх персональних даних, поширення цих даних чи на свободу світогляду, віросповідання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 також не навела ні одної обставини щодо порушення прав дитини відповідачем.

Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що вона та її чоловік ОСОБА_3 мають реєстраційний номер облікової картки платника податків кожний зокрема. Також зауважила, що відмова від паспорта громадянина України у вигляді картки не пов’язана з релігійними переконаннями, просто вони не бажають, щоб їх неповнолітній син мав паспорт у такій формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів фізичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем – суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З даного приводу суд зазначає, що між позивачами, які звернулися до суду в інтересах неповнолітнього сина та відповідачем по справі не виникало жодних публічних правовідносин, оскільки останні могли виникнути лише в тому випадку, коли б неповнолітній ОСОБА_4 особисто звернувся до відповідача із заявою-анкетою про оформлення та видачу паспорта та надав би необхідний перелік документів, що в подальшому призвело б до відмови у видачі такого документа.

З врахуванням викладеного, судом не встановлено жодних даних на підтвердження обставин, на які посилаються позивачі, що свідчили б про порушення відповідачем прав, свобод та інтересів як позивачів, так і їх неповнолітнього сина.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено в порядку статті 77 КАС України безпідставність позовних вимог, в зв’язку з чим суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (34020, Рівненська обл., Зарічненський р-н, с. Неньковичі, вул. Центральна, 44), ОСОБА_1 (34020, Рівненська обл., Зарічненський р-н, с. Неньковичі, вул. Центральна, 44, НОМЕР_1) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 6, код ЄДРПОУ 37829784) в особі Зарічненського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (34020, Рівненська обл., смт. Зарічне, вул. Центральна, 63, код ЄДРПОУ 37829784) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 26 січня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.