Приговор № 71813402, 26.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4008/14

№ 1-кп/183/10/18

В И Р О К

іменем України

26 січня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Олійника А.В.,

секретаря - Бабенко Л.М.,

за участю прокурора - Серченко С.А.,

захисників - Алієва Н.Д., Шрама В.Ю.,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014040350000498 відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Губкінський Пуровського району Тюменської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кіровоград, громадянина України, з середньою освітою, приватного підприємця, не одруженого, не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у тому, що в середині січня 2014 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_6, знаходячись у м. Дніпропетровську, зустрівся з ОСОБА_5, та в ході розмови з останнім, за взаємною згодою між собою, у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 13.02.2014 року близько 06.30 годин, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на невстановленому в ході досудового слідства автомобілі приїхали до будинку АДРЕСА_3 в якому мешкає ОСОБА_4 В цей час ОСОБА_6 та ОСОБА_5 піднялися на 3-й поверх вищевказаного будинку, де близько 07.15 годин побачили, що на вказаний поверх спустився ОСОБА_4, у якого в руках знаходилася чоловіча сумка чорного кольору. Після цього, діючи умисно, за попередньою змовою між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, почали наносити удари кулаками рук по голові ОСОБА_4 Потім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирвали з рук ОСОБА_4 чоловічу сумку чорного кольору, у якій знаходилися грошові кошти в сумі 1500 гривень. Після цього ОСОБА_5 з місця скоєння злочину втік, а ОСОБА_6 був затриманий потерпілим ОСОБА_4

Зазначене формулювання обвинувачення пред'явлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як - грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, - визнано судом недоведеним, оскільки не доведено, що в діяннях обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 мав місце 13.02.2014 року та підтверджується:

-показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що в лютому 2014 року він зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Йому та ОСОБА_6 ОСОБА_7 запропонував побити ОСОБА_4 за 5000 гривень, на що він погодився. На наступний день вони поїхали в м. Новомосковськ, де чекали разом зі ОСОБА_6 потерпілого між сходами 3-го поверху. Він наніс потерпілому два удари по голові, між ними виникла бійка. В цей час вийшла мати ОСОБА_4 та стала їх розбороняти. Він бачив на плечі ОСОБА_4 сумку, але нею не заволодівав. В ході бійки вони втрьох перемістилися на вулицю. Там ОСОБА_4 став когось кликати, та він втік, а ОСОБА_6 затримали;

-показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що в лютому 2014 року він разом з ОСОБА_5 за проханням знайомого ОСОБА_7 приїхали в м. Новомосковськ. Їх мета була нанести тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4, якого вони раніше не знали, та вивести його на вулицю, де їх повинний був чекати ОСОБА_7 Вони зустріли ОСОБА_4 на площадці між сходами, ОСОБА_5 наніс потерпілому два удари по голові, він також наносив потерпілому удари по голові та в область печінки, після чого між ними почалася бійка, в ході якої вони перемістилися на вулицю. Там ОСОБА_5 втік, а він був затриманий потерпілим та незнайомим чоловіком;

-показаннями свідка ОСОБА_8 про те, що 13.02.2014 року вона була свідком того як обвинувачені наносили тілесні ушкодження її сину ОСОБА_4 Вона намагалася їх розборонити, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_5 продовжували наносити удари сину, та вони всі разом вийшли з під'їзду. Там син покликав знайомого ОСОБА_9, та разом з ним вони затримали ОСОБА_6, а ОСОБА_5 втік;

-актом судово-медичного обстеження № 101 від 13.02.2014 року відповідно до якого при огляді потерпілого ОСОБА_4 у останнього виявлені тілесні ушкодження у виді: забоїв м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носу, синців на обличчі, в області лівої вушної раковини, підборідді, на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва, які відносяться до легкого ступеню тяжкості. Забої м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носу, синців на обличчі, в області лівої вушної раковини і підборідді заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею. Синці на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва могли утворитися від дії електрошокеру. Усі знайдені тілесні ушкодження могли утворитися в строк та при обставинах, вказаних потерпілим - 13.02.2014 року (т. 1 а.п. 113);

-висновком експерта № 151/Е від 04.03.2014 року відповідно до якого при експертизі потерпілого виявлені такі тілесні ушкодження: забої м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носу, синці на обличчі, в області лівої вушної раковини, підборідді, на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва, які відносяться до легкого ступеню тяжкості. Забої м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носу, синців на обличчі, в області лівої вушної раковини і підборідді заподіяні тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею. Синці на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва могли утворитися від дії електрошокеру. Наявність вираженої припухлості в місцях забоїв м'яких тканин голови, забарвленість синців у темно-червоний та яскраво-червоний колір дозволяють стверджувати, що усі тілесні ушкодження могли бути заподіяні 13.02.2014 року. Кількість виявлених при огляді потерпілого тілесних ушкоджень дає можливість стверджувати, що вони утворилися внаслідок не менш п'ятнадцяти травматичних дій (т. 1 а.п. 114);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 22.03.2014 року за участю свідка ОСОБА_8, в ході проведення якого остання розказала і показала як 13.02.2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 наносили тілесні ушкодження по голові та тулубу її сину ОСОБА_4.(т. 1 а.п. 143-147);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30.04.2014 року за участю ОСОБА_6, в ході проведення якого останній розказав і показав як він разом із ОСОБА_5 13.02.2014 року спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_4.(т. 1 а.п. 159-170);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30.04.2014 року за участю ОСОБА_5, в ході проведення якого останній розказав і показав як він разом зі ОСОБА_6 13.02.2014 року спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_4.(т. 1 а.п. 171-175);

-висновком експерта № 361/Е/Д від 05.05.2014 року відповідно до якого при експертизі потерпілого виявлені такі тілесні ушкодження: забої м'яких тканин лівої скроневої області голови та спинки носу, синці на обличчі, в області лівої вушної раковини, підборідді, на боковій поверхні нижньої половини тулубу зліва. Усі знайдені тілесні ушкодження, у своїй сукупності і кожне окремо, не являються небезпечними для життя як в момент спричинення, так і в віддалений період, що підтверджується їх характером та локалізацією (т. 1 а.п. 192).

Зазначені докази підтверджують лише факт спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, а також узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 які вказують на те, що обвинувачені разом з ОСОБА_7 домовлялися про побиття потерпілого, розмови щодо заволодіння майном будь-кого між ними не було, що повністю підтверджує показання обвинувачених про спричинення потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень без заволодіння його майном.

Інші досліджені в судовому засіданні докази, а саме:

-показання потерпілого ОСОБА_4 про те, що 13.02.2014 року він спускався сходами із своєї квартири. На 3-му поверсі він побачив ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яких раніше не знав. Коли він зрівнявся з ОСОБА_5, останній наніс йому удар в область вуха кулаком, та став переміщувати його в бік до ОСОБА_6 Під час всіх дій кожний з них наносив йому удари в різні частини тіла, в основному по голові. Коли ОСОБА_6 утримував його біля стіни, ОСОБА_5 зірвав з його плеча чоловічу сумку та став дивитися на її вміст. Після чого сказав ОСОБА_6, що там дріб'язок та що його треба «вирубати». У ОСОБА_6 був електрошокер, який той робив спробу вдарити його, та вже на 2-му поверсі він вдарив його током 2 рази в область голови;

-витяги з кримінального провадження № 12014040350000498 від 13.02.2014 року, згідно якого 13.02.2014 року о 07.15 годин в під'їзді будинку АДРЕСА_4 ОСОБА_6 разом з невстановленими особами скоїв розбійний напад на ОСОБА_4 (т. 1 а.п. 94, 95);

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2014 року, згідно якого ОСОБА_4 просить притягнути до відповідальності невідомих осіб, які в під'їзді будинку АДРЕСА_4 із застосуванням тілесних ушкоджень заволоділи його барсеткою та грошовими коштами у сумі 1500 гривень (т. 1 а.п. 96);

-протоколом огляду місця події від 13.02.2014 року (т. 1 а.п. 101-104) в ході проведення якого була оглянута чоловіча сумка, добровільно видана потерпілим ОСОБА_4;

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.02.2014 року, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_4 на фотознімку № 3 впізнав ОСОБА_6, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на нього (т. 1 а.п. 106-109);

-протокол пред'явлення особи для впізнання від 14.02.2014 року, в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_4 під № 2 впізнав ОСОБА_5, який 13.02.2014 року скоїв розбійний напад на нього (т. 1 а.п. 110-112);

-протокол проведення слідчого експерименту від 22.03.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_4, в ході проведення якого останній розказав і показав як ОСОБА_6 та ОСОБА_5 13.02.2014 року завдавали йому тілесних ушкоджень кулаками обох рук по різним частинам тіла із застосуванням електрошокера (т. 1 а.п. 132-142),

охоплюються тим, що опосередковано складені зі слів потерпілого.

Зазначені докази містять посилання на вчинення відносно потерпілого протиправного діяння, яке передбачене іншою кваліфікацією, ніж визначеною ч. 2 ст. 186 КК України, а саме - посилання на розбійний напад.

Однак, зазначені докази складені лише на підставі суб'єктивних показань потерпілого ОСОБА_4 і відрізняються лише назвою документу, в якому вони зафіксовані, а тому їх можна об'єднати та можливо зробити висновок , що це є лише суб'єктивні показання потерпілого, надані ним під час проведення досудового розслідування.

Зазначені показання потерпілого суперечать та суттєво відрізняються від тих показань, які потерпілий надав безпосередньо в суді, оскільки в судовому засіданні він повідомив, що пам'ятає лише про факт його побиття, на інші задані йому питання щодо деталізації заволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його майном, та зазначення яким саме майном, потерпілий не зміг надати відповідь пославшись на те, що не пам'ятає у зв'язку із значним спливом часу.

Тобто, в судовому засіданні потерпілий не підтвердив факт заволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 його майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду.

Враховуючи те, що безпосередньо допитані судом особи: потерпілий ОСОБА_4, свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, крім опосередкованих посилань самого потерпілого, спростовують факт заволодіння майном потерпілого, а лише підтверджують факт спричинення йому легких тілесних ушкоджень, що узгоджується з іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та показаннями обвинувачених.

Так, відповідно до ст. 186 КК України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого КК України злочину, тобто містить наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 186 КК України характеризується вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення.

Суб'єктивна сторона даного злочину характеризується прямим умислом, направленим на відкрите викрадення та прагнення одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків, досягти іншої матеріальної вигоди,в основі якого лежить бажання протиправно збагатитися за рахунок чужого майна та спеціальна мета - безоплатно обернути його на свою або іншої особи користь.

Так, судом встановлено, що докази на підтвердження прямого умислу на вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 даного правопорушення, щодо отримання матеріальної вигоди - відсутні.

Навпаки судом встановлено, що метою обвинувачених було лише заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, що підтверджується як показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, так і матеріалами кримінального провадження, які, в свою чергу, не містять в собі підтвердження факту того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заволоділи будь-яким майном потерпілого.

Крім того, в судовому засіданні учасниками судового процесу неодноразово наголошувалося на тому, що потерпілий ОСОБА_4 займається конвертацією валюти, а тому обвинувачені, знаючи про це, і мали умисел саме на заволодіння грошовими коштами, які мав при собі потерпілий.

Однак, в судовому засіданні потерпілий відмовився відповідати на питання, чи дійсно він займається конвертацією валюти, інших доказів на підтвердження даного факту суду також не надано, а тому зазначене є припущенням та не може бути визнано як встановлена обставина.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК України прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом), свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.

Судом неодноразово надавалися прокурору судові виклики для забезпечення явки свідка ОСОБА_7 в судове засідання, однак даний свідок жодного разу до суду доставлений не був, тому суд вважає, що він максимально сприяв стороні обвинувачення у забезпеченні явки свідка до суду, однак стороною обвинувачення явку свідка забезпечено не було, у зв'язку з чим він і не був допитаний.

Разом з тим, необхідно також зазначити, що судом неодноразово відкладалися судові засідання за клопотанням прокурора для погодження зміни обвинувачення, однак обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_5 та ОСОБА_6 так і не було змінено, що також свідчить і про сумніви сторони обвинувачення щодо правильної кваліфікації дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Крім того, показання свідка ОСОБА_9, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.02.2014 року за участю свідка ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 115-117, 118-120) підтверджують лише факт затримання потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_9 обвинуваченого ОСОБА_6 на місці вчинення злочину, однак даний факт жоден із учасників кримінального провадження не заперечував, а тому не є доказами вини обвинувачених за ч. 2 ст. 186 КК України.

Показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 взагалі не приймаються судом, оскільки не містять в собі ані доказів на підтвердження вини ОСОБА_5, ОСОБА_6, ані доказів на підтвердження невинуватості останніх, лише вказують на те, що слідчим на досудовому розслідуванні не були роз'яснені їм їх права та обов'язки як понятих.

Протоколом огляду місця події від 13.02.2014 року, в ході проведення якого було оглянуто сходовий майданчик на 3-му поверсі будинку АДРЕСА_4, де нічого не виявлено та нічого не вилучалось (т. 1 а.п. 97-100), не приймається судом, оскільки не містить в собі ані доказів на підтвердження вини ОСОБА_5, ОСОБА_6, ані доказів на підтвердження невинуватості останніх.

Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Положеннями ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Отже, в судовому засіданні, на підтвердження обставин вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грабежу, стороною обвинувачення не надано жодних доказів і судом не встановлено фактичних даних, які підтверджують наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прямого умислу на відкрите викрадення майна потерпілого, з метою особистого збагачення та корисного мотиву.

За таких обставин суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, аналізуючи та оцінюючи в сукупності всі докази, досліджені у судовому засіданні, приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано доказів, які могли б довести про вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають виправданню за ч. 2 ст. 186 КК України, у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати його, у зв'язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та виправдати його, у зв'язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України - закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Речові докази:

-ДВД диск з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_5, ДВД диск з відеозаписом одночасного допиту за участю ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ДВД диск з відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_6, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-електрошокер марки Удар-2У, який переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Новомосковського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області - знищити.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Олійник