Постановление суда № 71812562, 24.01.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/310/18

№ 2-з/183/10/18

24 січня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ»,

встановив:

в провадження Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 01974 від 23 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем та стягнення з відповідача на користь позивача 36000,00 грн. сплачених позивачем відповідачу за договором фінансового лізингу.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про забезпечення позову у справі, у відповідності до якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ», ідентифікаційний код юридичної особи 41298109, місцезнаходження юридичної особи: 02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 182, що знаходяться на рахунку № 26502016690601, відкритому у ПАТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346 в межах заявлених позовних вимог на суму 36 000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що відповідач не виходить на зв'язок з позивачем, між ним та відповідачем не досягнуто домовленості про добровільне повернення коштів та відповідач, з метою ухилення від виконання рішення суду, може розпорядитися коштами, які сплачені позивачем на рахунок відповідача в сумі 36000,00 гривень, що може істотно ускладнити чи унеможливить виконання рішення суду в частині повернення сплачених грошових коштів.

Заява, у відповідності до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, розглянута без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали цивільного позову, заяви про забезпечення позову, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до чч.1, 2 ст.149 чинного ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За чч.1, 4, 5 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

При цьому, за ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1, 2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем справляється судовий збір - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду; заяви про роз’яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів – фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, в порядку ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як споживач послуги, звільнений від сплати судового збору за звернення саме з позовом до суду, що пов'язаний з порушенням його права, однак не звільнений від сплати судового збору за подання заяви, в тому числі і щодо забезпечення позову.

За ч.9 ст.153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Так, позивачем подана заява без додержання вимог пунктів 1, 4 частини 1, частини 5 статті 151 ЦПК України, оскільки не містить:

- адресу електронної пошти заявника, або вказівку на наявність останньої;

- обґрунтування необхідності застосування заходу забезпечення позову заявленого позивачем;

- документу про сплату судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить суму в розмірі 352,40 грн.

Крім того, не містить подана заява і належного обґрунтування необхідності забезпечення позову у справі та які обставини, окрім небажання відповідача йти на контакти з позивачем та самостійного не повернення коштів, отриманих на виконання договору, який просить визнати недійсним позивач свідчать про те, що відповідач може ухилятися від виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Внаслідок викладеного подану заяву необхідно повернути позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 153, 260 ЦПК України, суд -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня складення.

Суддя Д.О. Парфьонов