Постановление суда № 71695201, 16.01.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3217/17

н\п 2-а/490/606/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - СасікЯ.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування пункту 1.2 рішення № 350 від 30 травня 2016 року про демонтаж рекламних засобів в м. Миколаєві , –

В С Т А Н О В ИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачапро скасування пункут 1.2 рішення № 350 від 30 травня 2016 року про демонтаж рекламних засобів в м.Миколаєві.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав заяву про відвід судді, посилаючись на те, що у подібних справах суддя Черенкова Н.П. виносила рішення на користь виконавчого комітету Миколаївської міської ради. При цьому, представник позивача просив вирішити питання про відвід судді Черенкової Н.П. у його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Проаналізувавши аргументи, зазначені в заяві позивача про відвід судді, доводи та вимоги чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.4 ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч.3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований.

В силу змісту ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі , і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

Підстави та обставини, якими позивач обгрунтовує свою заяву, не передбачені ст. 36 КАС України, а тому, заява є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що доводи позивача носять надуманий характер, відтак суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про відвід головуючому судді слід відмовити, однак з метою недопущення затягування розгляду справи, виключення підстав та мотивів позивача для сумніву у безсторонності, уникнення в подальшому при розгляді справи сумнівів у об'єктивності, а також упередження відводів в адресу судді, слід відвести суддю Черенкову Н.П. від розгляду даної справи.

Керуючись ст.ст. 36, 39 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заявленого представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 клопотання про відвід судді Черенкової Н.П. - відмовити.

Відвести суддю Черенкову Н.П. від розгляду справи №490/3217/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про скасування пункту 1.2 рішення № 350 від 30 травня 2016 року про демонтаж рекламних засобів в м. Миколаєві

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П.Черенкова