№ 71686355, 17.01.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/18598/17

Проваджння № 22-ц/792/165/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П., Талалай О.І., Ярмолюка О.І.

секретар Філіпчук О.С.

за участю апелянтки ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5, відповідачки ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/18598/17за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року (суддя Карплюк О.І.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про затвердження мирової угоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до суду, в якому просила затвердити мирову угоду, укладену між нею та ОСОБА_6 19 вересня 2017 року. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що між нею та відповідачкою існує спір з приводу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка вказує, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті батька і у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з підстав існування заповіту, складеного ОСОБА_7 на ім'я відповідачки. Позивач вважає, що відповідно до положень ст. 1241 ЦК України вона, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця, має право на обов'язкову частку у спадковому майні. Крім того, сторони, шляхом взаємних поступок, дійшли згоди, що ОСОБА_6 відмовиться від половини спадкового майна на користь позивачки, однак Хмельницька районна державна нотаріальна контора відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_6 про часткову відмову від спадщини, у зв'язку з чим позивач змушена звернутись до суду за захистом свого права на спадщину.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 13 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 05 грудня 2017 року.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 8 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_4 оскаржила її в апеляційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову по суті позовних вимог. Апелянтка вказує, що постановляючи ухвалу про відкриття провадження у справі суд зазначив, що позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України та підстави для відмови у відкритті провадження відсутні, натомість внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про залишення її позову без руху, не конкретизувавши які саме недоліки їй слід усунути, і в подальшому залишив позов без розгляду.

ОСОБА_4 та її представник апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просить її задовольнити.

ОСОБА_6 апеляційну скаргу визнала та просить її задовольнити.

Відповідно до п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В силу положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 26 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про затвердження мирової угоди, в якій суд зазначив, що позовна заява ОСОБА_4 подана і оформлена з додержанням вимог статей 119,120 ЦПК України та підстави для повернення заяви, передбачені ст. 122 ЦПК України, відсутні (а. с. 17).

В той же час, постановляючи ухвалу від 13 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без руху Хмельницький міськрайонний суд виходив з того, що подана ОСОБА_4 позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 119 ЦПК України, а саме: не містить змісту позовних вимог та позивачем не викладені обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги. (а.с. 20).

На виконання вимог зазначеної вище ухвали, 04 грудня 2017 року ОСОБА_4 подала уточнення до позовної заяви, навівши обставини, якими вона, будучи позивачем, обґрунтовує свої вимоги із посиланням на наявність між сторонами спору щодо спадкового майна та незаконну відмову Хмельницької районної державної нотаріальної контори у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на земельний пай.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_4 залишено без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви, про які зазначено в ухвалі суду від 13 листопада 2017 року.

Однак, колегія суддів не погоджується із цим висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає обставинам справи та зроблений судом з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції 2004 року, що була чинною на день подання позову до суду та на дату постановлення оскаржуваної ухвали) у разі, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Так, статтею 119 ЦПК України (в редакції 2004 року, що була чинною на день подання позову до суду та на дату постановлення оскаржуваної ухвали) встановлена форма і зміст позовної заяви, а статтею 121 ЦПК України - підстави для залишення її без руху.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у п. 7 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12 червня 2009 року, якщо заява не відповідає вимогам статтей 119, 120 ЦПК України, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Якщо порушення правил ст. 119, 120 ЦПК України виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Враховуючи положення ч. 1, 2 ст. 121 та п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції 2004 року) повернення (залишення без розгляду) заяви з тих підстав, що позивач не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України (в редакції 2004 року) кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому, враховуючи норми ст. 27, 31 ЦПК України (в редакції 2004 року), позивач самостійно визначає предмет та підстави позову і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Колегія суддів також враховує, що суд зобов'язаний розглядати справу в межах заявлених позовних вимог і не може вказувати позивачу про те, які саме обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги повинні бути зазначені в позовній заяві.

Встановлено, що відповідно до позовної заяви позивач просила затвердити мирову угоду, укладену між нею та ОСОБА_6 19 вересня 2017 року, зазначивши при цьому, що між сторонами виник спір щодо спадкового майна. У позовній заяві міститься виклад обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги та зазначено докази, які позивач вважала за необхідним надати.

Отже, позовна заява формально за своїм змістом відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а тому підстави для її залишення без руху у суду першої інстанції були відсутні.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 при поданні позову були дотримані вимоги ст. 119 ЦПК України щодо змісту позовних вимог та викладу обставин, якими вона обґрунтовувала свої вимоги, залишення судом першої інстанції позовної заяви без руху, а в подальшому без розгляду, на думку колегії суддів фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням вимог ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод щодо доступу до правосуддя.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про залишення позову без розгляду у відсутності наявності підстав для застосування вказаної норми закону, тому ухвалу суду слід скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 374, 379, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 05 грудня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текс судового рішення виготовлений 19.01.2018 року.

Суддя - доповідач /підпис/ А.П. Корніюк

Судді: /підпис/ О.І. Талалай

/підпис/ О.І. Ярмолюк

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

________________Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І. Справа № 22ц/792/165/18

Доповідач - Корніюк А.П. ухвала