Постановление суда № 71503646, 22.12.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8904/17

(2/199/189/18)

УХВАЛА

22.12.2017 Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Подорець О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомост» до ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Автомост» звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту з майна.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред’являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, якщо при цьому відсутні у справі підстави для застосування вимог виключної підсудності (ст. 30 ЦПК України).

Так, за змістом ч.2 ст. 30 ЦПК України позови по зняття арешту з майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Зі змісту положень вказаної норми права слідує, що вид майна (рухоме чи нерухоме), з приводу якого подано позов про зняття арешту, не розмежовується.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 Постанови №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», а також Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 Постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст. 114 ЦПК України), є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

В тексті позовної заяви зазначено адресу відповідача ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 5б, що по територіальності не відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра.

Із позовної заяви не вбачається, на яке майно накладено арешт і місце знаходження цього майна, а також не надано належних доказів щодо місцезнаходження майна щодо якого ставиться питання зняття арешту на території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, що позбавляє суд визначитися із підсудністю справи.

Як роз’яснив в пунктах 2, 4 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI). У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. У випадку безоплатної передачі майна юридичній особі ця особа також є відповідачем у справі. У спорах про зняття арешту з майна, яке є предметом застави (іпотеки) або придбано за рахунок кредиту, який не погашено, в якості третіх осіб у встановленому законом порядку залучаються заставодержатель (іпотекодержатель) або кредитор. 4. У разі якщо сторонами у справі є юридичні особи, то незалежно від підстав арешту (опису) майна (конфіскація за відповідним судовим рішенням, стягнення боргу за рішенням господарського суду чи виконавчим написом нотаріуса тощо) та враховуючи характер спору, позови про зняття арешту з майна згідно зі статтею 15 ЦПК, статтями 1, 12 Господарського процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку господарського судочинства. У такому ж порядку вирішуються питання про юрисдикцію спорів за участю фізичних осіб-підприємців, якщо арешт майна пов’язаний з їх підприємницькою діяльністю.

В абз.1,2 пункту 1 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року роз’яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов’язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Перед судом ставиться питання про зняття арешту з майна, який був накладений в порядку виконання судового рішення, ухваленого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська. Крім того, ставиться позовна вимога щодо закінчення виконавчого провадження, що не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Як роз’яснив в пункті 5 своєї постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" № 5 від 03 червня 2016 року у разі якщо опис та арешт майна проводиться державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК, а не позов.

Крім того, арешт скасовує той орган, який його накладав, що також передбачено ст.60 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

В порушення зазначеної норми Закону, позивачами ОСОБА_2 та ТОВ «Автомост» не сплачено судовий збір в розмірі 640 грн. кожним.

Також в порушення п.п.9,10 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить - попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Позовна заява від імені ТОВ «Автомост» підписана в.о. директора, проте повноважень на звернення до суду в інтересах товариства не надано (ч.2 ст.175 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомост» до ОСОБА_3 примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту з майна - залишити без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі у строк до 18 січня 2018 року але не більше десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

У разі невиконання ухвали суду і не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.Б.Подорець