Решение № 71503206, 29.12.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2017 року Справа № 923/1032/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Розум А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, місцезнаходження: 74300, Херсонська область, м. Берислав, вул. 1 Травня, 223, в інтересах держави в особі позивача - ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району, місцезнаходження: 74330, Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка, вул. Вишнева, 1, ідентифікаційний код 04401345

до Малого приватного підприємства «Ритм», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-й км, ідентифікаційний код 24756872

про визнання недійсним договору № 13 від 12.01.2017 року

за участю представників сторін:

прокурора - Коваленко Т.О., яка діє на підставі посвідчення № 032753, виданого 27.03.2015 року

від позивача - не прибув

від відповідача - директор ОСОБА_2, яка діє на підставі рішення № 1

Виконуючий обов’язки керівника Бериславської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області (далі – Позивач) звернувся до суду із позовом до Малого приватного підприємства «Ритм» (далі – Відповідач) про визнання недійсним договору № 13 від 12.01.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області та Малим приватним підприємством «Ритм» про постачання продукції.

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з цим позовом, прокурор зазначив, що позов поданий як захід прокурорського реагування, направленого на захист інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області, оскільки внаслідок укладення оспорюваного правочину може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо контролюючими органами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів.

В позовній заяві прокурор зазначив, що при укладені спірного договору сторонами було допущено порушення ст. 638 ЦК України та ст. ст. 180, 189, 266 ГК України, оскільки вказаний договір не містить таких істотних умов, як предмет та ціна договору. Крім цього, вважає, що при його укладені були порушені положення Закону України «Про публічні закупівлі», яким встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, не дотримано, визначених статтею 3, принципів закупівель, а саме: принципу максимальної економії та ефективності та принципу недискримінації учасників. Всупереч вимогам ст. ст. 4, 10 Закону України «Про публічні закупівлі» ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області річний план закупівель, а також звіт про укладені договори на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель та в системі електронних закупівель опубліковані не були. Також, ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області, всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів, предмет закупівлі – продукти харчування був поділений, шляхом укладення різних договорів на суми менше 200000,00 грн.

У судовому засіданні Прокурор позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, що зазначені у позові. В обґрунтування необхідності представництва законних інтересів держави в особі Позивача, посилаючись на положення ч. 4 ст. 13 Конституції України, ч. 2 ст. 20 ГПК України ( в редакції, яка діяла до 15.12.2017 року) та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», зазначив, що правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а укладення договору, в ході виконання якого витрачаються бюджетні кошти, з порушенням вимог чинного законодавства, свідчить про порушення суспільного інтересу, на захист якого і було подано позовну заяву (а.с. 155-157).

Представник позивача – ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області, явку в судове засідання свого представника не забезпечив. Надав заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що при укладенні договору про постачання продукції ними були визначені усі істотні умови договору, постачання продукції здійснювалося на підставі відповідних замовлень, а накладні містили як найменування, так і ціну поставленої продукції. Формулювання умов договору щодо предмету та ціни не суперечать чинному законодавству. Договірні зобов’язання виконані відповідачем у повному обсязі та належним чином. Зазначені обставини, в разі виконання договору, не є підставою для визнання його недійсним. Щодо порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» зауважила, що дотримання вимог даного закону покладається саме на ОСОБА_1 сільську раду Бериславського району Херсонської області, а тому звернуті до них вимоги є безпідставними. До матеріалів справи наданий відзив (а.с. 88-95) та додаткові пояснення (а.с.161-166).

На підтвердження своїх доводів про виконання спірного договору, погодження істотних умов щодо визначення предмета та ціни продукції, представником Відповідача до матеріалів справи додані товарно-транспортні накладні за період із січня 2017 року по листопад 2017 року (а.с. 107-154) та заявки ОСОБА_1 сільської ради на підставі, яких ними здійснювалася поставка продукції (а.с. 176-217).

Крім цього, до матеріалів справи представником Відповідача долучено копії довідок Головного управління статистики у Херсонській області та Головного управління статистики у Миколаївській області щодо середніх цін на продукти харчування (а.с. 218-226) та цінову довідку Торгово-промислової палати.

Провадження у справі було порушено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 07.11.2017 року.

Справу розглянуто в судових засіданнях 21.11.2017 року, 13.12.2017 року, 28.12.2017 та 29.12.2017 року

У зв’язку із набранням 15.12.2017 року чинності Законом України від 03.10.2017р. № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції, справа, у відповідності до положень п. 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, якою передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, була розглянута за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України у порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні після закінчення розгляду справи по суті оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

12.01.2017 року між ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області та Малим приватним підприємством «Ритм» укладено договір № 13 на постачання продукції (далі – Договір) (а.с. 50-52).

За умовами Договору Відповідач зобов’язався передати у власність Позивача продукцію згідно замовлення, а Позивач, в свою чергу, зобов’язався прийняти і оплатити цю продукцію (п. 1.1. Договору). Під продукцією, відповідно до п. 1.2. Договору розуміється харчова група товарів.

Постачальник постачає продукцію покупцю після подачі йому покупцем замовлення, яке здійснюється у письмовій формі, або факсимільним зв’язком, або іншим зрозумілим сторонам способом. Зобов’язання з поставки продукції виникає тільки після погодження сторонами замовлення, яке подається покупцем (п.п. 3.1, 1.2 Договору).

У пунктах 2.1., 4.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що назва, кількість, асортимент продукції, а також ціна продукції, з урахуванням умов поставки, зазначаються у накладній.

Відповідно до п. 4.3. Договору, загальна сума договору складає суму усіх накладних – 199990,00 грн.

Погодження та належне виконання відповідачем договірних зобов’язань з поставки харчових продуктів за оспорюваним договором підтверджується заявками (а.с. 176-217), товарно-транспортними накладними (а.с. 107-154), накладними (а.с.31-34) і прокурором та позивачем не заперечувалось.

Предметом даного спору стали вимоги про визнання недійсним договору № 13 на постачання продукції від 12.01.2017, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області та Малим приватним підприємством «Ритм».

Частиною 7 ст. 179 ГК України визначено, що господарські договори мають укладатися за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 ГК України).

У відповідності до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони, у будь-якому випадку зобов’язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості, що вбачається зі змісту ст. 266 ГК України.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 189 ГК України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно ч. 2 ст. 189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору.

Суд, проаналізувавши зміст умов договору щодо погодження сторонами замовлень та документи надані відповідачем, на підтвердження обставин узгодження істотної умови договору про його предмет, погоджується з доводами прокурора, що надані заявки не можна вважати частиною оспорюваного договору щодо визначення його предмету -найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, оскільки ці документи не містять посилання на оспорюваний договір, не зазначають повноважних посадових осіб сторін, які їх погодили.

Щодо способу визначення у п. 4.1., 4.3. договору ціни продукції на підставі накладних, суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” із змінами та доповненнями (далі - Закону №996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону № 996, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Оскільки накладні містять інформацію про отримання/передачу товарів або послуг і по суті завершують купівлю-продаж між продавцем і покупцем, то вони підтверджують саме належне виконання договірних зобов’язань та не можуть доводити узгодження таких істотних умов договору як предмет та ціна на момент його укладення.

Проаналізувавши в сукупності умови оспорюваного договору, якими передбачене право постачальника змінювати ціну на товар у випадку зростання закупівельних цін на неї у контрагентів (п. 4.1., 4.2., 4.3., 4.6.), суд зауважує, що в цій частині договір не відповідає положенням ч. 3 ст. 632 ЦК України, оскільки ціна зазначена в накладній – документі, який містить інформацію про виконану господарську операцію, а зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Позивач у справі ОСОБА_1 сільська рада Бериславського району Херсонської області, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є органом місцевого самоврядування, який зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статус позивача у справі зумовлює певні обмеження принципу свободи договору, закріпленому в ст.ст.6, 627 ЦК, щодо вільного визначення умов договору. У разі якщо актом цивільного законодавства передбачена обов’язковість положень цього акта для сторін договору, вони не мають права відступити від цих положень (ч.3 ст.6 ЦК).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, визначені Законом України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об’єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади.

Статтею 2 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що при здійсненні закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою 200000 грн., замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом. Застосування «Національного класифікатора України. Єдиний закупівельний словник. ДК 021:2015» для стандартизації опису в договорі предмета закупівлі спрямоване саме на забезпечення принципів здійснення публічних закупівель, передбачених ст. 3 Закону, про що, зокрема, зазначено у вступі до документа. Отже, позивач - ОСОБА_1 сільська рада Бериславського району Херсонської області – при визначенні предмету договору поставки – предмету закупівлі повинна враховувати положення Єдиного закупівельного словника.

Зазначене спростовує твердження відповідача про узгодження істотних умов договору, оскільки визначення предмету та ціни у такий спосіб, тобто із зазначенням у накладних, не суперечить чинним нормативно-правовим актами.

Таким чином, оспорюваний договір № 13 на постачання продукції від 12.01.2017 укладений з порушенням чинного законодавства – вимог ст. 179, 180, 189, 266 Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі».

Також, документально підтверджено порушення позивачем процедури закупівлі харчових продуктів за оспорюваним договором, оскільки, всупереч ст. 2, 10 Закону, звіт про укладений договір ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozzoro.gov.ua) не оприлюднювався (а.с. 68).

Хоча, кошторисом на 2017 рік (а.с. 21) та річним планом закупівель, що здійснюється без проведення процедур закупівель за кошти місцевого бюджету на 2017 року ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області і передбачені витрати на придбання продуктів харчування на загальну суму 274990,00 грн., судом не беруться до уваги посилання прокурора на порушення ч. 7 ст. 2 Закону щодо поділу предмета закупівлі з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів, в зв’язку з укладенням позивачем також договорів на поставку хлібобулочних виробів, перепелиних яєць з ТОВ «Берислав-хлібозавод» та СГАФ «Прогрес» (а.с. 53-58). При розгляді справи прокурором не доведено обставин поділу предмета закупівлі, а в позові не конкретизовано, з урахуванням поставки переліку товарів за оспорюваним правочином, назви предмета закупівлі, відповідно до вимог Єдиного закупівельного словника та п. 1 розділу ІІ Порядку визначення предмету закупівлі, в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору (за показником п'ятого знака із зазначенням у дужках предмета закупівлі відповідно до показників третьої - п'ятої цифр основного словника національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року N 1749).

Безпідставними є посилання прокурора на інші порушення позивачем процедури закупівлі, заявлені в обґрунтування позову, оскільки, враховуючи вартість предмета закупівлі за оспорюваним правочином, в цій частині норми Закону України «Про публічні закупівлі» до позивача не застосовуються.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Згідно з ч. 2, 3 ст.4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За змістом зазначених норм, права або інтереси підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою, а отже доводи прокурора про порушення саме відповідачем вимог закону при укладені та виконанні оспорюваного правочину, в будь-якому випадку мали б обґрунтовуватися наявністю порушених такими діями інтересів держави в особі визначеного прокурором органу.

Натомість, недотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», якими прокурором обґрунтовано порушення інтересів держави, вчинені позивачем, на що неодноразово наголошував відповідач, як в письмових поясненнях, так і в судовому засіданні.

Звертаючись з позовом на захист порушених економічних інтересів держави в особі ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області, прокурор зазначив, що через не оприлюднення позивачем річного звіту закупівель та звіту про укладені договори, а також через не зазначення відомостей про предмет закупівлі (номенклатура, асортимент), останнім був порушений принцип недискримінації учасників, та одночасно принцип максимальної ефективності та економії, так як невжиття вказаних заходів унеможливило участь потенційних продавців, які могли запропонувати необхідну продукцію за більш вигідними цінами та вплинуло на формування ціни.

Отже, для висновку про порушення прав держави та, відповідно, про можливість задовольнити заявлені у справі вимоги із вказаних підстав, обов’язковим є доведення прокурором приблизної суми збитків понесених державою внаслідок укладення правочину на визначених сторонами умовах та встановлення їх невигідності для держави, наявність інших потенційних продавців, що могли б запропонувати товари за менші кошти, наявність на ринку, на той час, аналогічного товару за більш вигідними ціновими пропозиціями.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України, обов’язок доказування обставин, які є підставою вимог або заперечень, покладений на сторони. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак, під час розгляду справи прокурор не обґрунтував наявність порушених інтересів держави в особі позивача ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області у зв'язку з укладенням та виконанням оспорюваного правочину на визначених сторонами умовах. Посилаючись на порушення вимог закону України «Про публічні закупівлі», прокурор не довів їх негативні наслідки для держави в інтересах якої звернувся.

Також, суд зазначає, що, оскільки, визначені прокурором інтереси держави, порушені недотриманням, передбаченим законодавством, принципу максимальної економії та ефективності, повинні мати вартісний вираз, то обраний прокурором спосіб захисту таких прав, без вимоги про відшкодування шкоди чи збитків, не відновлює порушене право та не забезпечує його реального захисту.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Таким чином, хоча при вирішенні спору і встановлено наявність підстав недійсності оспорюваного правочину через невідповідність його умов чинному законодавству, однак, прокурором, всупереч ст. 73, 74 ГПК України, належними та допустимими доказами не доведено порушення прав позивача та негативні наслідки для держави на захист інтересів якої подано позов.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно ч.2 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Наслідком не дотримання саме ОСОБА_1 сільською радою Бериславського району Херсонської області вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при закупівлі продуктів харчування стало звернення до суду, а тому, судовий збір, сплачений при поданні цього позову, відшкодовується прокуратурі за рахунок позивача.

Керуючись ч. 9 ст. 129 ст.ст., 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволені позову Виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, в інтересах держави в особі позивача - ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району – відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради Бериславського району Херсонської області (місцезнаходження: 74330, Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка, вул. Вишнева, 1, ідентифікаційний код 04401345) на користь Прокуратури Херсонської області (73000 м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний номер 04851120, реквізити – р/рахунок 35210003002291, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172) 1600 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення 09.01.2018

Суддя Т.А. Остапенко