Постановление суда № 71494563, 10.01.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 540/993/17 Номер провадження 22-ц/786/270/18Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в апеляційному окрузіу складі:

головуючого-судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3

на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року

за позовом ОСОБА_2, в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 до Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року позовну заяву разом із додатками повернуто позивачу.

Ухвалу оскаржила позивач, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 369, п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду про повернення заяви позивачеві розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, без участі сторін по справі, які не були повідомлені про її розгляд у порядку визначеному ч. 2 ст. 369 ЦПК України, дослідивши наявні у справі матеріали, а також доводи апеляційної скарги позивача, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що звертаючись до суду із позовом майнового характеру про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування ОСОБА_2 визначила ціну позову у розмірі 64 000 грн., сплативши судовий збір у розмірі 640 грн.

Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2017 року позовну заяву позивача залишено без руху у зв'язку з тим, що визначена позивачем ціна позову не підтверджена належними доказам дійсної вартості земельної ділянки, що позбавляє суд можливості перевірити правильність розміру сплаченого судового збору. Надано позивачу п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.

21 листопада 2017 року ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції заяву на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, до якої долучено копію договору оренди від 14 січня 2014 року. При цьому позивачем вказано, що ціна позову була розрахована нею виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка зазначена у вказаному договорі.

Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2, 16 га на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області становить 46 577, 76 грн. (а.с. 10-12).

Повертаючи позовну заяву позивачеві суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, оскільки на підтвердження вартості земельної ділянки слід було надати довідку з відділу Держгеокадастру про нормативу грошову оцінку землі станом на 01 січня 2017 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 і 5 ст. 119 ЦПК України, у редакції, що діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали, позовна заява повинна містити ціну позову, а також документ, що підтверджує сплату судового збору.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Таким чином, процесуальний закон покладає обов'язок визначення ціни позову саме на позивача і лише у випадку очевидної невідповідності визначеної позивачем ціни позову реальній вартості майна, або ж неможливості визначення його вартості суд має право самостійно встановити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка визначала ціну позову, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що вказана у договорі оренди від 14 січня 2014 року.

Колегія суддів вважає, що ціна позову визначена позивачем належним чином, з урахуванням вартості спірного майна, що підтверджена відповідним доказом.

При цьому вказуючи на обов'язковість підтвердження ціни позову саме довідкою з відділу Держгеокадастру про нормативу грошову оцінку землі станом на 01 січня 2017 року - суд першої інстанції діяв поза межами своїх повноважень, оскільки законом не передбачено право суду витребувати від позивача, на стадії відкриття провадження у справі, конкретні докази вартості майна.

Отже, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про неналежне оформлення позивачем позовної заяви, а тому колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали і передачі справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 6, 379 ч. 1 п. 4, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна

Судді: /підпис/ С. Б. Бутенко

/підпис/ О. І. Обідіна

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавськоїобласті О. В. Прядкіна