№ 71483525, 03.10.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 р. Справа № 804/5619/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засіданняКонєвої С.О. Бурцевій Я.Е. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", третя особа: Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 586735,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017р. Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", третя особа: Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області (що є правонаступником Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області) та просить стягнути з відповідача шляхом стягнення з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 586735,70 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач станом на 27.06.2017р. має податковий борг у сумі 586735,70 грн., у тому числі основного платежу - 575311,54 грн., штрафних санкцій - 4699,83 грн. та пені - 6724,33 грн., який виник в результаті несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань, донарахованих штрафних санкцій та розстрочених грошових зобов'язань по термінах сплати: по податку на додану вартість в сумі 400498,89 грн. самостійно задекларованих платником, нарахованої штрафної санкції, розстрочених грошових зобов'язань, а саме: відповідно до податкових декларацій №9198248229 від 20.10.2016р., №9069107304 від 19.04.2017р., договорів про розстрочення грошових зобов'язань №7 від 29.04.2016р., №8 від 30.09.2016р., рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань №2 від 01.12.2016р., податкового повідомлення-рішення №0001241200 від 23.03.2017р. та пені нарахованої відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов'язань та несплати процентів за користування розстроченням відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України; по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 186236,81 самостійно задекларованих платником відповідно до податкових декларацій №9129209099 від 25.07.2016р., №9211904190 від 08.11.2016р., №9269819637 від 09.02.2017р., №9086638317 від 12.05.2017р. Зазначений податковий борг не було сплачено відповідачем у встановлені строки, а тому позивач просить стягнути його у судовому порядку згідно до вимог ст.ст. 19, 20, 95 Податкового кодексу України.

Позивач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 11.09.2017р. та 13.09.2017р. у відповідності до вимог ст.ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 42,43,48,49).

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 15.09.2017р. у відповідності до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи (а.с. 50).

Третя особа в судове засідання не з'явилась без поважної причини, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином 11.09.2017р. та 12.09.2017р. у відповідності до вимог ст.ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 43,51).

Згідно з ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, належне повідомлення позивача, відповідача та третьої особи про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 35, 38 Кодексу адміністративного судочинства України, строки розгляду та вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін, у порядку письмового провадження, за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 2, ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення податкового боргу з відповідача у сумі 186236,81 грн., виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановленим цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суми такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 38 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31 грудня 2016 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 2/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за три квартали 2016 року. Розрахунок такого авансового внеску подається платником податку у податковій декларації за три квартали 2016 року. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

З наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" 19.11.2003р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Чехова, буд. 38 та перебуває на обліку у Дніпровській об`єднаній Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 30-31).

Згідно даних облікової картки платника податків, довідки про стан розрахунків з бюджетом та наданих третьою особою письмових пояснень, станом на 03.10.2017р. відповідач має податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 186236,81 грн. (а.с. 55-56, 57-60, 61, 62).

Вказаний податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки сум грошових зобов'язань, визначених платником самостійно відповідно до податкових декларацій, а саме:

-за податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств №9129209099 від 25.07.2016р. у сумі 11280,81 за півріччя 2016р. з граничним терміном сплати - 19.08.2016р., датою виникнення податкового боргу є 20.08.2016р. (а.с. 12);

-за податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств №9211904190 від 08.11.2016р. у сумі 29034,00 грн. та 33516,00 грн. за три квартали 2016р. та авансовий внесок з граничними термінами сплати - 19.11.2016р. та 30.12.2016р., відповідно датами виникнення податкового боргу є 20.11.2016р. та 31.12.2016р. (а.с. 13);

-за податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств №9269819631 від 09.02.2017р. за 2016 рік на суму 81560,00 грн. з граничним терміном сплати - 19.02.2017р., датою виникнення податкового боргу є 20.02.2017р. (а.с. 14);

-за податковою декларацією з податку на прибуток приватних підприємств №9086638317 від 12.05.2017р. за І квартал 2017р. на суму 30846,00 грн. з граничним терміном сплати - 19.05.2017р., датою виникнення податкового боргу є 20.05.2017р. (а.с. 15).

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки самостійно нарахованих грошових зобов'язань за вищевказаними податковими деклараціями, податковим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ю» № 1893-04 від 04.05.2016р. на суму 19045,11 грн., яка була вручена генеральному директору відповідача 20.05.2016р., що підтверджується змістом копії податкової вимоги (а.с. 9).

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у інформаційному листі від 23.04.2012 р. №1044/11/13а.

Згідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинен на довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу, а за змістом ст.86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по податковим деклараціям з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 186236,81 грн. у встановлені законодавством строки суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність своїх позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 186236,81 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Разом з тим, позовні вимоги у решті податкового боргу не підлягають задоволенню виходячи з того, що 03.10.2017р. представником третьої особи були надані письмові пояснення, облікова картка платника податків зі змісту яких вбачається, що відбулося часткове погашення відповідачем боргу та загальна сума податкового боргу становить 186236,81 грн. за період з 30.10.2016р. по 27.06.2017р. (а.с. 55-61).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову в частині стягнення податкового боргу з відповідача в сумі 186236,81 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити з урахуванням вищенаведених обставин та наданих доказів про наявність податкового боргу лише в сумі 186236,81 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція", третя особа: Дніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 586735,70 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецконструкція" (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Чехова, буд. 38, код ЄДРПОУ 39851937) на користь державного бюджету - податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 186236 грн. 81 коп. (сто вісімдесят шість тисяч двісті тридцять шість гривень 81 копійка).

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва