№ 71459921, 19.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/9556/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Суркова В.П.

Провадження № 22-ц/778/1616/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Воробйової І.А.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року та ОСОБА_4 на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання договору поруки припиненим,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2014 року представник ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначав, що 18.03.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_3 було укладено договір про іпотечний кредит № КР-23/Ф, за умовами якого відповідач отримав у строкове платне користування грошові кошти у сумі 200 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% на рік, строком до 18.03.2033 року.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 18 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком відсотки ануїтетними платежами не менше 2 180,71 грн. відповідно до графіку погашення кредиту.

Банк свої зобов'язання виконав шляхом надання ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 200 000 грн.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, внаслідок чого станом на 10.11.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 362 291,15 грн., з яких: заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних -199 072,55 грн., заборгованість за процентами з урахуванням 3 % річних - 129 221,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами - 33 996,71 грн.

В забезпеченням виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 18.03.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_4 було укладено договором поруки № 10, за умовами якого поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором про іпотечний кредит.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.06.2011 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про іпотечне кредитування № КР-23/Ф від 18.03.2008 року було звернуто стягнення на іпотечне майно шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною не нижче ринкової. Рішення набрало законної сили та було пред'явлено до примусового виконання, однак не було виконано у зв'язку з реєстрацією в квартирі інших осіб.

Посилаючись на зазначені обставини, представник ПАТ «ВТБ Банк» просив суд:

- поновити ПАТ «ВТБ Банк» строк звернення до суду з цим позовом;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за договором про іпотечне кредитування № КР-23/ф від 18.03.2008 року в сумі 362 291,15 коп. та стягнути пропорційно з відповідачів на користь ПАТ «ВТБ Банк» судовий збір в розмірі 3 622,91 грн.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_3, ПАТ «ВТБ Банк» про визнання договору поруки припиненим.

Посилалася на те, що заборгованість за договором про іпотечне кредитування № КР-23/ф від 18.03.2008 року згідно розрахунку за основною сумою кредиту та процентами виникла у вересні 2010 року. Банк довідався про порушення свого права, проте, протягом шести місяців не пред'явив вимоги до неї як до поручителя, тому порука припинилась відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просила суд визнати припиненим договір поруки № 10 від 18.03.2008 року, укладений між ПАТ «ВТБ Банк» та нею.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № КР-23/Ф від 18.03.2008 року у розмірі 362 291,15 грн., з яких: заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних - 199 072,55 грн., заборгованість за процентами з урахуванням 3 % річних - 129 221,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами - 33 996,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «ВТБ Банк» судовий збір з кожного по 1 811,45 грн., а всього - 3 622,91 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «ВТБ Банк», суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд виходив із того, що Банк звернувся до боржника та поручителя з вимогою про виконання зобов'язання за кредитним договором у встановлений законом строк.

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За правилами ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит № КР-23/Ф, за умовами якого відповідач отримав у строкове платне користування грошові кошти у сумі 200 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5% на рік, строк погашення - не пізніше 18.03.2033 року, на поліпшення житлових умов (т. 1, а.с. 7-10, 11-12, 13-14).

Відповідно до п. 2.4 договору про іпотечний кредит позичальник зобов'язався щомісячно до 18 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані Банком відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 2 180,71 грн. відповідно до графіку погашення кредиту.

За положеннями п. 5.2.4 договору про іпотечний кредит Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором або за іпотечним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит, 18.03.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 10, за умовами якого поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит та додатковими угодами до нього (т. 1, а.с. 19-20).

За п. 4.2 договору поруки порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за договором про іпотечний кредит.

Банк свої зобов'язання виконав шляхом надання ОСОБА_3 кредитних коштів у розмірі 200 000 грн.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 10.11.2014 року утворилась заборгованість у розмірі 362 291,15 грн., з яких: заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних -199 072,55 грн., заборгованість за процентами з урахуванням 3% річних - 129 221,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту та процентів - 33 996,71 грн. (т. 1, а.с. 15-18).

Далі, як видно з матеріалів цивільної справи № 0827/2-1110/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі відділення "Запорізька регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, Банк направив позичальнику ОСОБА_3 вимогу про усунення порушення № 670/600-08-2 від 22.09.2010р., в якій вимагав достроково виконати зобов'язання за договором про іпотечний кредит № КР-23/Ф від 18.03.2008 року в повному обсязі у строк, що не перевищує 30 днів з моменту одержання вимоги про усунення порушення.

Вказана вимога про усунення порушення № 670/600-08-2 від 22.09.2010р. отримана ОСОБА_3 особисто в той же день - 22.09.2010р. (справа № 0827/2-1110/11, а.с. 24).

З позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк звернувся до суду у лютому 2011 року (справа № 0827/2-1110/11, а.с. 3-7).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 червня 2011 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 листопада 2011 року, позов ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення "Запорізька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" було задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про іпотечне кредитування № КР-23/Ф від 18.03.2008 року в розмірі 207 102,23 грн. (що складається з поточної заборгованості за кредитом - 196 188 грн. 55 коп., простроченої заборгованості за кредитом - 793 грн. 31 коп., поточних відсотків - 889 грн. 15 коп., прострочених відсотків за користування кредитом - 8 646 грн. 43 коп., пені за прострочені відсотки за користування кредитом - 551 грн. 13 коп., пені за прострочення кредиту - 33 грн. 66 коп.), звернуто стягнення на нерухоме майно шляхом проведення прилюдних торгів, що є предметом іпотечного договору № 06 від 18.03.2008р., а саме: квартиру зі всіма об'єктами функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 49,52 кв.м., житловою площею 27,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, з початковою ціною не нижче ринкової (справа № 0827/2-1110/11, а.с. 66-67, 140-142).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ухвалення рішення судом першої інстанції зроблено заяви про застосування наслідків спливу позовної давності (т. 1, а.с. 112-117, 119-122).

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як зазначалося вище, сторони договору про іпотечний кредит встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань за щомісячним погашенням платежів.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Отже, пред'явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов'язання та зумовлює перебіг позовної давності.

У зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором Банк використав право достроково вимагати з позичальника повернення заборгованості за кредитним договором, надіславши 22.09.2010р. вимогу боржнику про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних з ним платежів.

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався через 30 днів після одержання такої вимоги (вимогу було одержано позичальником 22.09.2010р.).

Як зазначалося вище, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки Банк звернувся до суду у лютому 2011 року.

А з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк звернувся до суду лише у листопаді 2014 року (т. 1, а.с. 37), тобто з пропуском строку позовної давності.

Підстав для визнання поважними причин пропущення позовної давності, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, на підставі з положень ст.ст. 257, 267 ЦК України, колегія суддів визнає заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит з ОСОБА_3 обґрунтованими, проте вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Далі, як вбачається з матеріалів справи, вимог до поручителя ОСОБА_4 протягом шести місяців з дня настання строку повернення всього кредиту Банк не заявив.

Лист-вимога про виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, вих. № 255/524-2, яка надана Банком, датована 15.09.2014 року (т. 1, а.с. 21).

До суду з цим позовом Банк звернувся лише у листопаді 2014 року (т. 1, а.с. 37).

Отже, Банк звернувся до суду з позовом до поручителя вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, а строком існування (дії) самого зобов'язання поруки, то право кредитора і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються.

У зв'язку з цим, зобов'язання поручителя за договором поруки № 10, що укладений 18.03.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_4, припинились відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що Банк, як кредитор, протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до умов кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителя ОСОБА_4 про виконання нею зобов'язань поручителя. Отже, вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя задоволенню не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційних скарг та вважає за необхідне заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «ВТБ Банк» відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2017 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2017 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 10 від 18.03.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_4.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: