№ 71400021, 28.12.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2403/17Головую.чий по 1 інстанції Токова С.Є. Категорія: Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

суддів Бондаренка С. І.

Вініченка Б. Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Токової С.Є., у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення сервітуту,-:

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, позовні вимоги обґрунтував тим, що йому на праві власності належить житловий будинок літ «Л-1», л,л 1,пд.» з надвірними спорудами і гараж літ. «У» по АДРЕСА_1

До вказаного будинку та гаражу можна потрапити тільки повз будинок «А1 -1», що належить відповідачам. Будинки позивача та відповідачів мають спільну адресу і єдиний спільний вхід. Іншого шляху щоб потрапити до будинку та гаражу не має.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 368 кв.м за адресою: АДРЕСА_2

Для належного користування своїм будинком та гаражем позивачу необхідний прохід та проїзд по вказаній земельній ділянці, проте відповідачі перешкоджають йому у цьому. На підставі наведеного позивач просив суд встановити право земельного сервітуту - встановити право проходу та проїзду до його будинку літ «Л-1», л,л 1,пд» та гаражу літ. «У» за адресою: АДРЕСА_3 по наявному шляху через земельну ділянку площею 368 кв.м, яка надана в користування відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3;

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_11 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення сервітуту, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить 3/50 частини житлового будинку 6-8 з надвірними спорудами по АДРЕСА_1

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 встановлено порядок користування земельною ділянкою площею 368 кв.м за адресою: АДРЕСА_2

Пройти та проїхати до її частини житлового будинку та належного їй сараю ОСОБА_11 можливо лише через вказану земельну ділянку, проте відповідачі перешкоджають у цьому та заперечують проти встановлення сервітуту, тому вона змушена звернутись з позовом до суду. Просила суд встановити право земельного сервітуту - встановити право проходу та проїзду до її частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 по наявному шляху через земельну ділянку площею 368 кв.м, яка надана в користування відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_3;

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Встановлено безстроковий земельний сервітут на право проходу до будинку літ. «Л-1», л,л-1» та гаражу літ «У», що належать на праві приватної власності ОСОБА_7 та знаходиться за адресою АДРЕСА_5 по земельній ділянці ОСОБА_5 розміром 18,1 кв.м., по земельній ділянці ОСОБА_6 розміром 24,5 кв.м. та по земельній ділянці, що перебуває у спільній власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 площею 12 кв.м., загальною площею 54, 6 кв.м.

У задоволенні позову в частині встановлення земельного сервітуту на право проїзду ОСОБА_7 відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_11 про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильність застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просили скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні його позовних вимог повністю. В іншій частині рішення залишити без змін. Зокрема зазначали, що судом встановлено безстроковий сервітут позивачу, який таких позовних вимог не заявляв, не зазначено який саме сервітут - платний чи безоплатний. Ні ОСОБА_7, ні ОСОБА_11 не являються власниками або землекористувачами земельної ділянки, а тому не мають право на встановлення земельного сервітуту, крім того вони не звертались до відповідачів з відповідними пропозиціями про встановлення сервітуту. Встановивши сервітут суд порушив право власності відповідачів на земельну ділянку та позбавив їх права на використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

В свою чергу ОСОБА_7 також оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що відмовляючи йому у встановленні проїзду до гаражу та не звернувши увагу та технічну можливість встановлення проїзду суд таким чином порушив його право власності, оскільки використання гаражу за цільовим призначенням неможливе.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів суду необхідність та наявність потреби у встановленні безстрокового сервітуту, а саме право проходу до будинку та гаражу по земельній ділянці ОСОБА_5 розміром 18,1 кв.м., по земельній ділянці ОСОБА_6 розміром 24,5 кв.м. та по земельній ділянці, що перебуває у їх спільній власності площею 12 кв.м.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 06 лютого 2015 року ОСОБА_7 на праві власності належить житловий будинок під літ. «Л-1», л, л1, пд» з надвірними спорудами і гараж літ. «У» за адресою АДРЕСА_5 ( а.с.3)

Власниками житлового будинку літ. «А1 - 1» по АДРЕСА_6 є відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року визначено порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 загальною площею 368 кв.м. Виділено ОСОБА_5 частину земельної ділянки площею 185 м. кв. Виділено ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 152 м. кв. Залишено в спільному користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 31 м. кв., згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 39/Буд від 26 листопада 2013 року (а.с. 5-7).

За час перебування даної цивільної справи у суді, позивачі приватизували свої частини земельних ділянок.

ОСОБА_7 зазначав, що для належного користування своїм будинком та гаражем йому необхідний прохід та проїзд по земельній ділянці площею 368 кв.м., що належить відповідачам і порядок користування якою визначений згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2014 року. Однак відповідачі перешкоджають проходити та проїжджати до будинку та використовувати свій гараж за призначенням.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомими майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно зі ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

У відповідності до ч. 1 п.п. а,б ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право проходу та проїзду на велосипеді, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 77/448-450/17-23 від 27 квітня 2017 року встановлено, що прохід до будинку літ «Л-1, л, л-1» та гаражу літ «У», власником якого є ОСОБА_7 не можливий без встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з технічної точки зору необхідно забезпечити прохід шириною 1,5 м кв. по подвір'ю ОСОБА_16 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 згідно вимог листа Державного комітету будівництва та житлової політики України від 04 лютого 2004 року № 1/23-108. При такому варіанті забезпечується відстань не менше 0,75 м. для руху однієї людини для проходу до будівель, що належать ОСОБА_7 Площа земельної ділянки, що необхідно виділити під прохід складає 54,6 кв.м.

Встановлення постійного земельного сервітуту з технічної точки зору є доцільним, тому що прохід до своїх будівель та споруд, а також до зовнішньої стіни будівлі для її обслуговування, що належить ОСОБА_7 буде забезпечено через земельну ділянку , що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Встановлення земельного сервітуту для проїзду неможливо так як його розміри в світлі не відповідають вимогам п. 3.14 Державних будівельних норм України ДБН 360-92** «Планування та забудова міських та сільських поселень», а також не передбачений листом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України (Держбуду України) від 04 лютого 2004 № 1/23-108.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Сторона відповідача не представила достатніх та допустимих доказів на спростування даних цього висновку експертизи.

За змістом ч.3 ст. 98 ЗК встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про порушення права ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як власників земельної ділянки.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставного встановлення сервітуту на умовах безоплатності, до врегулювання цього питання між сторонами, колегія суддів приймає до уваги таке.

Згідно з ч. 3 ст. 402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно ч. 3 ст. 101 ЗК України власник (землекористувач) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлений земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

Суд першої інстанції правильно встановив, що сторони не досягли домовленості про встановлення сервітуту і з цього приводу між ними існує спір, який підлягає вирішенню в судовому порядку.

Сам факт заперечення відповідачами щодо встановлення сервітуту підтверджує наявність спору між сторонами з цього питання.

Право визначення розміру плати за користування, встановлене сервітутом, належить суб'єктам сервітутних відносин. Встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту залежить від бажання власника або користувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють.

Оскільки відповідачі відмовляється від встановлення сервітуту, своїх пропозицій щодо умов встановлення сервітуту, зокрема, щодо розмірів плати за сервітут, не подавали, то земельний сервітут і був встановлений безоплатний.

Позивач в своїх вимогах просив встановити сервітут, при цьому не зазначав про строк такого сервітуту.

Земельний сервітут може бути постійним і строковим.(ч.2 ст.98 ЗК )

Тому при цих обставинах, суд зазначивши, що сервітут є безстроковим, не вийшов за межі позовних вимог, оскільки виконав вимоги закону для точного розуміння ухваленого ним рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, про те, що судом не було взято до уваги те, що існує шлях проїзду на автомобілі не ґрунтується на обставинах справи.

Відсутність можливості встановлення сервітуту для проїзду встановлено висновком експертизи і належними та допустимими доказами не спростовано.

Окрім цього ОСОБА_7 набув право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_7 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_17.

З рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 13 березня 2014 року вбачається, що ОСОБА_17 подаючи позов до суду про встановлення порядку користування земельною ділянкою, в тому числі обґрунтуваннях зазначала необхідність доступу до гаражу «У» , однак судом їй було відмовлено оскільки документи, які посвідчують право власності ОСОБА_17 відсутні, гараж було споруджено на місці сараю літ.»Б», який згідно даних інвентарної справи належить до домоволодіння за адресою АДРЕСА_8, співвласниками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_17 для будівництва даного гаражу земельна ділянка не виділялась. Тому з врахуванням в тому числі вказаних обставин, судом було встановлено порядок користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_7 , між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 площею 368 кв.м., виділено ОСОБА_5 частину земельної ділянки площею 185 кв.м., ОСОБА_6 частину земельної ділянки площею 152 кв.м., в спільному користуванні залишено частину земельної ділянки площею 31 кв.м.

ОСОБА_17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Узаконюючи в подальшому самовільно збудований гараж, тобто вчинюючи дії направлені на реєстрацію права власності, як ОСОБА_17 так і її правонаступники, мали враховувати вказаний висновок суду та розуміти, що такий спосіб не може їм надавати переваг в правах окрім як права власності.

Також суд враховує невеликі розміри земельної ділянки, що після встановлення сервітуту для проїзду приведе до фактичної втрати відповідачами прав володіння та користування, оскільки будуть створені умови які не дозволятимуть їм проводити на земельній ділянці будь-які роботи та існуватиме велика ймовірність пошкодження проведених робіт та матеріалів.

Тому, на думку суду, рішення суду яким буде встановлено земельний сервітут на право проїзду не відповідатиме вимогам справедливості.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду, при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги апеляційні скарги ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2017 року, ухваленого під головуванням судді Токової С.Є., у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Черкаська міська рада, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та встановлення земельного сервітуту, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_11 до ОСОБА_6, ОСОБА_5, Черкаської міської ради, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про встановлення сервітуту залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 2 січня 2018 року.

Судді