№ 71392321, 07.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2017 р. Справа № 804/7740/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування рішень суб'єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення форма «Р» № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, форма «ПС» № НОМЕР_4, форма «Н» № НОМЕР_5 від 14.08.2017 року;

- скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-0011081305 від 14.08.2017 року та рішення № 001181305 від 14.08.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено що він не погоджується з висновками, викладеними в Акті перевірки від 24.07.2017 року за № 7702/04-36-13-03/НОМЕР_6 посилаючись на те, що вони не відповідають чинному законодавству України, а отже сформовані ДФС у Дніпропетровській області на підставі Акта вимога про сплату боргу № Ф-0011081305 від 14.08.2017 року, рішення № 001181305 від 14.08.2017 року про застосування штрафних санкцій, та податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 14.08.2017 року, підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2017 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 07.12.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі посилаючись на підстави викладені у позові.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечувала, та просила в позові відмовити в повному обсязі посилаючись на висновки акту перевірки від 24.07.2017 року за № 7702/04-36-13-03/НОМЕР_6.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_6) зареєстрований 03.09.1997 року виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Південній Міжрайонній Державній податковій інспекції у місті ОСОБА_6 як платник податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 26.06.2017 року по 17.07.2017 року, відповідно до п. п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20. п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 09.06.2017 року № 2994-н головними державними ревізорами-інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки 24.07.2015 року складено Акт № 7702/04-36-13-03/НОМЕР_6, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями):

- п. 177.2 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в наслідок чого донарахований податок на доходи фізичних осіб у сумі 51322,77 грн.;

- п. 1 ст. 7, ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) занижено єдиний внесок на суму 4603,92 грн.;

- п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), встановлено неналежне ведення книги обліку доходів та витрат за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, що є неналежним веденням обліку доходів та витрат для яких Законами України встановлено обов’язкову форму;

- п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого донарахований податок на додану вартість на суму 14029,81 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в наслідок чого донарахований податок на додану вартість на суму 57025,30 грн.;

- п. 1.2 п. 16 прим. 1 підр. 10 р. XX ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями),в наслідок чого донарахований військовий збір на суму 4276,90 грн.;

- п. 201.10 ст.201 Податкового Кодексу – порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 378,23грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки від 24.07.2017 року за № №7702/04-36-13-03/НОМЕР_6, позивачем подано до ГУ ДФС України у Дніпропетровській області письмові заперечення від 28.07.2017 року (вих. № 28/07).

14.08.2017 року на підставі зазначеного Акта ГУ ДФС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0011081305 на суму 4603,92 грн. та винесено Рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 460,40 грн.

14.08.2017 р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі Акта №7702/04-36-13-03/НОМЕР_6 від 24.07.2016 р. прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов’язання з Податку на доходи фіз.осіб, що спл.фіз особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 51322,77 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25661,39 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем Військовий збір за основним платежем у сумі 4276,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1069,23 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов’язання з Податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 71055 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 17763,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем Адмін. штрафи та інші санкції на суму 510 грн.

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_5 за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 37,82 грн.

Скориставшись свої правом передбаченим пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, позивачем було подано скаргу № 2/09 від 07.09.2017 року до ДФС України на вищезазначені повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу № Ф- НОМЕР_7 від 14.08.2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій № НОМЕР_7 від 14.08.2017 року.

25.10.2017 року за результатами розгляду скарги Рішенням Державної фіскальної служби України № 14043/к/99-99-11-02-02.25 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2017 року № Ф-001181305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2017 року № 001181305 ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 07.09.2017 року № 2/09 – без задоволення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом виходить з такого.

Досліджуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та вирішуючи заявлений спір, суд виходить із того, що пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно п. п. 56.2. ст. 56 Податкового Кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Судом встановлено, що Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.10.2017 р. № 14043/к/99-99-11-02-02.25 за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_5 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2017р. № Ф-001181305 та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.08.2017р. № 001181305 ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від 07.09.2017 р. № 2/09 в частині вищезазначених виконавчих документів – без задоволення.

Водночас, скарга позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень:

форма «Р» № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3;

форма «ПС» № НОМЕР_4;

форма «Н» № НОМЕР_5 від 14.08.2017 р. залишилась контролюючим органом не розглянутою, а отже щодо зазначених вимог ДФС України не надано вмотивованого рішення.

Відповідно до п. п. 56.9. ст. 56 Податкового Кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку, що оскільки ДФС України не надано вмотивованого рішення на скаргу позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, в цій частині скаргу вважати задоволеною на користь ФОП ОСОБА_5, і як наслідок, зазначені податкові повідомлення-рішення скасованими.

Згідно висновків Акта перевірки ФОП ОСОБА_5 від 24.07.2017 року за № 7702/04-36-13-03/НОМЕР_6 в порушення вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижено загальний оподаткований дохід на 285126,50 грн. за рахунок не включення суми списаної кредиторської заборгованості до загального оподаткованого доходу. Відповідачем зазначено, що згідно наданих первинних документів за грудень 2016 року ФОП ОСОБА_5 має безнадійну кредиторську заборгованість, яка виникла в грудні 2013 року на загальну суму 342151,80 грн. (без ПДВ 285 126,50 грн.) з ТОВ «СЕРВІСПРОМБУД».

Судом встановлено, що кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_5 по ТОВ «СЕРВІСПРОМБУД» у розмірі 305 566,32 грн. виникла у грудні 2013 року на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2013 року за яким остаточні розрахунки не проводилися. Як наслідок, ТОВ «СЕРВІСПРОМБУД» виставило ФОП ОСОБА_5 претензію №1 за вих. № 03/11 від 17.11.2015року про сплату заборгованості, яка 02.12.2017 року була підтверджена ФОП ОСОБА_5 (лист від 02.12.2015року вих. № 23)

У відповідності з п. п. 177.2. ст. 177 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Безнадійну заборгованість визначено п. «а» п. п. 14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України як заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Частиною 3 п. п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що сума заборгованості одного платника податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Пунктом 4 зазначеної статті закріплено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, а така заборгованість відноситься до категорії безнадійної, у свою чергу товари, які отримані платником податків та не оплачені протягом терміну позовної давності, вважаються безоплатно отриманими, право на податковий кредит щодо таких товарів/послуг у платника ПДВ відсутнє, сума заборгованості, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, визначається безнадійною та класифікується як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією.

Претензія є засобом досудового врегулювання спорів і порушених прав та обов’язків. В разі не виконання вмотивованих вимог претензії сторона чиї права порушені вправі звернутися до суду.

В такому випадку строк позовної давності відраховується з моменту коли всі допустимі досудові способи відновити порушене право вичерпали себе і дали результатів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що внаслідок вчинення дій позивача, щодо підтвердження наявності та суми заборгованості за зобов’язаннями ФОП ОСОБА_5 перед ТОВ «СЕРВІСПРОМБУД», перебіг строку позовної давності в силу положень ч. 1ст. 264 ЦК України було перервано, та після переривання розпочато заново після 02.12.2015 року.

Таким чином, кредиторська заборгованість ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 342 151,80грн. (без ПДВ 285 126,50грн.) з ТОВ «СЕРВІСПРОМБУД» не підпадає під ознаку п.п.14.1.11 «а» ПК України безнадійної заборгованості.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність винесеного рішення, а тому позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 від 14.08.2017 року, вимоги №Ф-0011081305 від 14.08.2017 року та рішення № 001181305 від 14.08.2017 року - підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем – Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1767,61 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 1-135К від 22.11.2017 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1767,61 грн. підлягає стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № 005491305 від 14.08.2017 року.

Визнати протиправними і скасувати вимогу № Ф-0011081305 від 14.08.2017 року та рішення № НОМЕР_7 від 14.08.2017 року.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (ІНН НОМЕР_6) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1767,61 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2017 року.

Суддя ОСОБА_1