№ 71392299, 12.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 804/7845/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2017/000089/2 від 11.07.2017 року;

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2017/00209 від 11.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача не було підстав визначати митну вартість за іншим методом, ніж за методом вартості операції, що був заявлений позивачем у електронній митній декларації. Відповідач відкоригував митну вартість товару в бік збільшення через наявність в ціновій базі інформації про митне оформлення приблизно схожого товару за вищою ціною. З огляду на викладене, позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів від 11.07.2017 року № UA100010/2017/000089/2 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2017/00209 від 11.07.2017 року прийняті відповідачем всупереч вимогам Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив та розглянути справу в порядку письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав клопотання про перенесення терміну розгляду справи та призначення її в режимі відеоконференції.

Згідно ч. 2 ст. 122-1 клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь, а тому з урахуванням зазначеної норми Закону, та враховуючи, що вказане клопотання надійшло на адресу суду 07 грудня 2017 року, тобто лише за п’ять днів до дати судового засідання, судом в зазначеному клопотанні було відмовлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.03.2017 року між фірмою Linyi Chuanliang Industry Trading Co., Ltd (Продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» (Покупець) було укладено контракт №01/03-2017 про придбання пластикової підкладки.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» в особі ФОП ОСОБА_3 05 липня 2017 року подало до м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС для митного оформлення електронну митну декларацію «ІМ 40 ДЕ» на товар «тканини, виготовлені із стрічкових ниток, з поліетилену – пластикова підкладка», якій присвоєно номер UA100010/2017/269688.

Митну вартість товару позивач визначив самостійно за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються у відповідності до умов контракту № 01/03-2017 від 01.03.2017 року, специфікації № 1 до контракту, інвойсу № СLTARP16-LLC002 від 05.03.2017 року. Поставка товару здійснювалась на умовах FOB Qingdao.

Для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані також наступні документи, а саме: СМR № 1628 від 02.12.2016 року, коносамент SZZY17040296 від 18.05.2017 року, довідка про транспортні витрати та страхування вантажу № 04072017 від 04.07.2017 року, пакувальний лист до інвойсу № CLTARP16-LLC002 від 05.03.2017 року, платіжні доручення № 5 від 28.03.2017 року та № 1 від 26.06.2017 року.

Контролюючим органом було зазначено, що подані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, у зв'язку з чим була висунута вимога протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

На запит відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» додатково надало митну декларацію країни відправлення № 421320170000044806 від 16.05.2017 року, прайс лист виробника б. н. від 01.01.2017 року, сертифікат про походження товару № G173718067510003 від 18.05.2017 року, ТУ від 18.11.2016 року.

За результатами розгляду вказаних документів, митним органом було зазначено, що розбіжності не були усунуті декларантом під час подання додаткових документів, у зв'язку з чим було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2017/000089/2 від 11.07.2017 року, та як наслідок картка відмови № UA100010/2017/00209 від 11.07.2017 року. З тексту вказаної картки відмови вбачається, що причина відмови у митному оформленні товару полягає у невірному розрахунку декларантом митної вартості та обранні методу визначення митної вартості.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом надання гарантій, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 307 цього Кодексу.

У зв’язку з чим товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання для подальшого підтвердження заявленої декларантом митної вартості за митною декларацією «ІМ 40 ДЕ» від 11.07.2017 року № UA100010/2017/270697.

Не погодившись із рішенням про коригування митної вартості від 11.07.2017 року № UA100010/2017/000089/2 та карткою відмови від 11.07.2017 року № UA100010/2017/00209, ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» було подано адміністративний позов до суду.

Вирішуючи означений адміністративний позов, суд зважає на наступне.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Вичерпний перелік вказаних документів наведено у ч. 2 вказаної статті.

Водночас, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, вичерпний перелік яких наведено у вказаній нормі закону.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частинами 1, 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зі змісту вказаних норм чинного законодавства України вбачається, що при перевірці визначення декларантом митної вартості контролюючий орган перевіряє саме числовий розрахунок митної вартості товару. Тобто, відповідність кількісного визначення декларантом митної вартості товару, зазначеної ним у електронній митній декларації та фактично сплаченій ним згідно міжнародного договору вартості товару, або вартості, яка підлягає сплаті.

Вказане положення закріплено також у п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України, відповідно до якого орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України зазначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідач вказує, що:

- в експортній декларації країни відправлення від 16.05.2017 № № 421320170000044806 та інвойсі від 05.03.2017 № CLTARP16-LLC002 вартість за одиницю товару становить 1,9 USD/кг., а в електронній МД заявлено декларантом 1,37 USD/кг.;

- в сертифікаті, що підтверджує країну походження товару від 18.05.2017 № G173718067510003 відсутні підпис та печатка уповноваженої особи;

- в інвойсі (документі, що містить платіжні реквізити одержувача коштів, за якими платник здійснює безготівковий переказ коштів за надані товари та (або) послуги) від 05.03.2017 № CLTARP16-LLC002 відсутні будь-які відомості щодо скидки по вартості товару;

- в наданих до митного оформлення платіжних документах відсутні посилання на інвойс (проформу інвойс), що унеможливлює ідентифікацію зазначеної предоплати за оцінювані товари.

При цьому, судом встановлено, що в інвойсі № CLTARP16-LLC002 від 05.03.2017 року зазначено посилання на контракт № 01/03-2017 від 01.03.2017 року за умовами якого розраховано вартість товару.

П. 3.2 зазначеного контракту визначено, що «Оплата производиться с учетом скидки, предоставляемой Продавцом. Размер скидки устанавливается отдельно к каждой партии товара и приводиться в спецификациях, которые являються неотъемлемой частью данного Контракта». В Специфікації № 1 від 01.03.2017 року до контракту зазначено відсоток знижки (27,65%), її розмір в грошовому еквіваленті по кожному товару, та сума з урахуванням зазначеної знижки. Загальна сума з урахуванням знижки, що підлягає оплаті за поставлений товар відповідно до Специфікації № 1 до контракту № 01/03-2017 від 01.03.2017 року складає 16401,77 USD, та співпадає з сумою зазначеною в інвойсі № CLTARP16-LLC002 від 05.03.2017 року та в експортній декларації № 421320170000044806 від 16.05.2017 року.

Крім того, варто звернути увагу, що на момент здійснення митного оформлення вказаного товару його вартість, визначена в інвойсі від 05.03.2017 року № CLTARP16-LLC002 та в специфікації № 1 від 01.03.2017 року до контракту № 01/03-2017 від 01.03.2017 року була сплачена ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями № 5 від 28.03.2017 року та № 1 від 26.06.2017 року, та у повному обсязі задекларована підприємством у поданій ним 23.02.2017 р. ВМД.

Також, позивачем були надані: виписка з бухгалтерської документації ТОВ «Вереск» щодо здійснення оплати за контрактом № 01/03-2017 від 01.03.2017 року, специфікацією № 1 до контракту, інвойсом № CLTARP16-LLC002 від 05.03.2017 року; банківська виписка з особового рахунку за період з 01.03.2017 року по 31.07.2017 року; заяви про купівлю іноземної валюти № 8 від 27.03.2017 року та № 2 від 26.06.2017 року, на підставі яких банком були проведені платіжні доручення № 5 від 28.03.2017 року та № 1 від 26.06.2017 року.

Щодо посилання відповідача на відсутність підпису та печатки уповноваженої особи в сертифікаті, що підтверджує країну походження товару № G173718067510003 від 18.05.2017 року, суд зазначає, що зазначений сертифікат має усі необхідні печатки та підписи уповноважених осіб, а відповідачем не наведено, які ще інші печатки та підписи уповноважених осіб повинен мати вказаний сертифікат, а отже суд не вбачає розбіжностей у вказаному документі.

Таким чином позивачем було надано усі необхідні документи на підтвердження заявленої в електронній МД вартості 1,37 USD/кг. при цьому підтвердивши відомості щодо ціни зі знижкою, що була фактично сплачена.

Водночас, як слідує з оскарженого рішення митним органом нічим не доведено, що декларант невірно розрахував митну вартість товару, або, що подані документи не містять відомостей на підтвердження митної вартості, чи відомостей ціни, яка була фактично сплачена за товар.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З обставин, що були викладені вище вбачається відсутність підстав для застосування митним органом будь-якого з наведених у ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України підстав для відмови у митному оформленні товарів, імпортованих ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск».

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем рішень, у зв’язку із чим вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 158 – 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Вереск» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2017/000089/2 від 11.07.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови Київської митниці Державної фіскальної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2017/00209 від 11.07.2017 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1