Решение № 7125864, 29.08.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-30/2008р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29 серпня 2008р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої - судді Бабич Н.Д.

при секретарі Косенко Я.Ю.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Орган опіки та піклування Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5, Перша Київська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування квартири недійсним, виселення та відшкодування моральної шкоди, суд, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3., та посвідчений Першою Київською державною нотаріальною конторою 16 червня 2005р., зареєстрований в реєстрі за №1-1507, недійсним. Також просить виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з спірної квартири та стягнути з ОСОБА_8 на його користь 50.000 грн. відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищезазначена квартира відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2004 року, що залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2005 року, визнана його власністю, а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягали виселенню з цієї квартири з усіма мешкаючими з ним особами без надання іншого жилого приміщення. Знаючи про набрання чинності рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2004 року, діючи з корисних спонукань 16 червня 2005 року відповідач ОСОБА_8, яка була позбавлена вказаним рішенням суду права власності на АДРЕСА_3 уклала договір дарування цієї квартири, подарувавши ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зазначену квартиру в рівних долях.

ОСОБА_2 просить суд визнати оскаржуваний договір дарування недійсним та виселити відповідачів з квартири відповідно до ст. ст. 203, 215, 228, 388, 317, 321 ЦК України. Крім того, позивач вважає, що внаслідок умисних незаконних дій ОСОБА_8, яка фактично позбавила його права власності, йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в 50 000 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, підтвердив вищезазначені обставини справи та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі, їх представники, а також третя особи - ОСОБА_5 повторно не з»явились в судове засідання, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справ, що підтверджується зворотніми повідомленнями відправлення судових повісток, оголошеннями в пресі (а.с. 120, 149 т.2), причини неявки суду не повідомили, а тому суд вважає за можливе справу розглядати у їх відсутність за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник Першої Київської державної нотконтори в судове засідання не з»явився, надіслав суду листа, в якому справу просить розглядати у його відсутність (а.с. 30 т. 1, а.с. 7 т.2), що суд вважає за можливе.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації позовні вимоги не визнала, зазначивши суду, що в разі її задоволення будуть порушені права та інтереси неповнолітньої ОСОБА_7

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника органу опіки та піклування Святошинської РДА м. Києва, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов*язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2004 року визнано за ОСОБА_2 право власності на АДРЕСА_3 та зобов»язано ЖБК «Академічний - 22» передати у власність ОСОБА_2 вказану квартиру. Також за зазначеним рішенням було визнано недійсним договір купівлі-продажу АДРЕСА_3 укладений 22.01.2002 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_3, повернуто сторони в первісний стан, стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 51 600 грн., виселено ОСОБА_3 з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення (а.с. 10-14 т. 1). Ухвалою колегіїї суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 27 травня 2005 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2001 року залишено без змін, тобто набрало законної сили (а.с. 15 - 17 т. 1).

Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_2 став повноправним власником АДРЕСА_3 ОСОБА_3 16 червня 2005 року подарувала ОСОБА_4. та ОСОБА_7, що доводяться їй родичами, спірну квартиру в рівних долях (а.с. 31-44 т. 1). Тобто з вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_3, будучи позбавленою права власності на спірну квартиру рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.12.2004 року, розпорядилася на свій розсуд вказаним майном, в той час як воно належало ОСОБА_2

Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 24 березня 2007р. уклала шлюб з ОСОБА_11 і змінила прізвище на «Стрельцову» (а.с. 118 т.2).

Відповідно до ст. 317 ЦК України лише власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права та обмежений у його здійсненні.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 станом на 16.06.2005 року був єдиним власником АДРЕСА_3 а тому відповідачка ОСОБА_3 не мала жодних прав укладати договір дарування не належного їй майна.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актом цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч.3 ст. 388 ЦК України, якщо майно було набуте без відплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання договору дарування квартири, укладеного між відповідачами та відповідно виселення відповідачів з належної йому квартири підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, в цій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано достатніх доказів спричинення йому такої шкоди з боку відповідачки ОСОБА_3, не доведено причинний зв»язок між діями ОСОБА_3 і погіршенням стану здоров»я ОСОБА_2 Інших доказів з боку позивача, які б доводили спричинення моральних збитків, ОСОБА_2 суду не надані.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь держави слід стягнути в солідарному порядку судовий збір (держмито в сумі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 30 грн.), стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача судові витрати за подачу телеграм, оголошення в газету в сумі 363 грн. 72 коп. (12, 96 +14, 04+14, 04+14, 04+8, 64+300 -а.с. 125-128, 145, 153 т.2).

Керуючись ст. ст. 203, 215, 317, 321, 386, 388 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати договір дарування АДРЕСА_3 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3., та посвідчений Першою Київською державною нотаріальною конторою 16 червня 2005р., зареєстрований в реєстрі за №1-1507, - недійсним.

Виселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ур. м. Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 ур. м. Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, які зареєстровані в АДРЕСА_3 АДРЕСА_3

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ур. м. Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована в АДРЕСА_3 та ОСОБА_3, ур. м. Жовті Води Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, що мешкає в АДРЕСА_1, солідарно судові витрати на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає в АДРЕСА_2 в сумі 363 грн. 72 коп., на користь держави судовий збір (державне мито) в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в Святошинському районному суді м. Києва (р/рЗ 1214259700009, код ЄДРПОУ 26077945 Банк ГУДК у м. Києві МФО 820019, УДК у Святошинському районі м. Києва, призначення платежу: інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, ПІП платника) в розмірі 30грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою будь-кого з відповідачів, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження.