Постановление суда № 71255556, 22.12.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.12.2017 Справа №489/5134/17

Провадження №2/489/2477/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Румянцевої Н.О.,

секретаря Настенко С.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовною заявою про зобовязання відповідача укласти з ним договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства, загальною площею 540,64 гектарів на умовах підготовлених ним проектів договорів оренди землі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявила клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки в провадженні суду перебувають дві цивільні справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що в двох цивільних справах різні підстави позову та передбачені різні способи захисту прав позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов до наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2017 року прийнято до провадження цивільну справу №477/64/17, провадження №2/489/1814/17, за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договорів оренди землі укладеними на певних умовах, та призначено справу до розгляду на 30 січня 2018 року.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі №489/5134/17, провадження №2/489/2477/17, за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про зобовязання вчинити певні дії, та призначено справу до слухання на 28 листопада 2017 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Абзацами 1, 2, 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» розяснено, що уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен зясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). У відповідача суд зясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий). Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, то зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року в справі №6-1133цс15 дійшов до висновку, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору,тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Судом оглянуто матеріали цивільної справи №477/64/17, провадження №2/489/1814/17, за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договорів оренди землі укладеними на певних умовах, з яких вбачається, що текст обох позовних заяв є ідентичними, сторони ті ж самі, підстави та предмет тотожні.

Спір у двох справах виник між ОСОБА_3 та Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області щодо зобовязання відповідача вчинити дії щодо укладення договорів оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства на певних умовах та визнання права на одержання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства шляхом визнання укладеними договорів оренди на певних умовах.

З огляду на вищевикладене, в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва одночасно перебуває дві цивільні справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи приписи ст. 257 Цивільного процесуального кодексу України, позов підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 4, 257, 259-260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про зобовязання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Розяснити позивачу право на звернення до суду повторно, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва