№ 71206012, 21.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р. Справа № 804/6952/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Криворізької північної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.10.2017 року №3187-1318 та №3188-1318.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області незаконно винесено податкові повідомлення-рішення від 03.10.2017 року №3188-1318 на суму 4243,50 грн. та №3187-1318 на суму 37453,50 грн. про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 1 та 2 у судовому засіданні заперечував проти позову, при цьому посилаючись на письмові заперечення у яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач володіє на праві приватної власності житловим будинком, загальною площею 387,2 кв.м., що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Станюкевича, буд. 33, та нежитловим приміщенням за адресою: Криворізький район, с. Чкалівка, вул. Чкалова, буд. 189, загальною площею 3 075 кв.м.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято податкові повідомлення-рішення №3187-1318 від 03.10.2017 року, яким нараховано позивачу податкове зобовязання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік у розмірі 37453 грн. 50 коп. та № 3188-1318 від 03.10.2017 року, яким нараховано позивачу податкове зобовязання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 4243,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Законом № 71-VIII було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку, із запровадженням податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на 2015 рік відповідні норми Закону щодо реформи набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Таким чином, з урахуванням норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII було рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Отже у Прикінцевих положеннях Закону № 71-VIII рекомендовано місцевим радам встановити податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на 2015 рік у 2015 році. Проте, така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.

Таким чином, навіть прийняті на рекомендацію Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Разом із тим, Податковим кодексом України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевою радою свого обов'язку щодо встановлення тих місцевих податків, запровадження яких є обов'язковим.

Згідно з пп. 12.3.5 п. 12.3. ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При цьому, з системного аналізу норм ст. 12 ПК України випливає, що в пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України йдеться саме про те рішення, яке передбачено попереднім підпунктом, а саме пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Отже, для застосування наслідків, передбачених пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.

В свою чергу, відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки, протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку.

Очевидно, що такими строками є період, передбачений пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України - тобто період прийняття рішення, який завжди передує плановому і не може з ним збігатися.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, при цьому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Чкалівської сільської ради ХХI сесії VI скликання "Про встановлення ставок податку" прийняте 30.01.2015 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для визначення позивачу за 2015 р. суми податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 37453,50 грн., оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов'язання щодо сплати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Таким чином податкове повідомлення-рішення №3187-1318 на суму 37453,50 грн. про визначення податкового зобов'язання за 2015 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягає скасуванню.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 3188-1318 від 03.10.2017 року, яким нараховано позивачу податкове зобовязання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у сумі 4243,50 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Чкалівської сільської ради VII сесії II скликання «Про місцеві податки і збори на території Чкалівської сільської ради на 2016 рік» встановлена ставка податку за 1 кв.м. загальної площі об'єкта нерухомості (% від розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня звітного (податкового) року для фізичних осіб для об'єктів нежитлової нерухомості (інші обєкти нежитлової нерухомості) становить 0,1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року). Зазначене рішення прийнято 26.12.2015 року.

Відповідно до п.п.266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (п.п.266.7.2 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.п.266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.266.9.1 п. 266.9 ст. 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п.п.266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено мінімальну заробітну плату на 01.01.2016 року у місячному розмірі 1378 гривень.

Враховуючи, рішення Чкалівської сільської ради, та те, що загальна площа обєкту оподаткування складає 3075 кв.м., то сума податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік складає 4243,50 грн. (3075кв.м х 1,38 грн. = 4243,50грн.)

Таким чином, податковим органом правомірно та у відповідності вимог чинного законодавства, нараховано позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік, а отже податкове повідомлення-рішення № 3188-1318 від 03.10.2017 року скасуванню не підлягає.

Щодо, посилання позивача на недотримання контролюючим органом строків прийняття та надіслання спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що допущення контролюючим органом вказаного порушення не може слугувати підставою для скасування винесеного ним рішення, адже нарахування грошового зобовязання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно здійснено за наявності передбачених Податковим кодексом України правових підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській №3187-1318 від 03.10.2017 року.

В іншій частині позовних вимог залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2