№ 71190876, 21.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/1206/17 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження №22-ц/772/3270/2017

Категорія: 27 Доповідач: Матківська М.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 рокум. ВінницяСправа № 133/1206/17

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Медяного В.М., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

на заочне рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Рішення ухвалив суддя Слободяний О.Є.

Рішення ухвалено у м. Козятині Вінницької області; час ухвалення не відомий.

Повний текст рішення складено 24 жовтня 2017 року,

Встановила:

В червні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 березня 2013 року між банком та відповідачем укладений кредитний договір № б/н, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором не виконувала належним чином, в звязку з чим станом на 30 квітня 2017 року склалася заборгованість в сумі 109746,65 грн., із яких: 14619,57 грн. заборгованість за кредитом, 86324,86 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500 грн. (фіксована частина) та 5202,22 грн. (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом в сумі 14619,57 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 16729,78 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 3100 грн., судові витрати в сумі 1646,20 грн., а всього 36095,55 грн.

В решті вимог відмовлено.

Відповідач не зверталася в порядку статті 228 ЦПК України в суд першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення суду

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просить змінити рішення в частині зменшення позовних вимог за процентами, задовольнивши вимоги банку в цій частині в повному обсязі. В іншій частині просить рішення залишити без змін та стягнути з відповідача судові витрати.

Зазначив, що він не погоджуються із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення вимог про стягнення процентів; вважає рішення в цій частині незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи і через невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити із підстав зазначених в апеляційній скарзі і, скасувавши судове рішення лише у частині позовних вимог про стягнення зменшеного розміру процентів, ухвалити лише у цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заборгованість за процентами за користування кредитом в сумі 86324,86 грн., а також судові витрати.

Відповідач у судове засідання не зявилася.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Апеляційне провадження у справі було відкрито ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 8 грудня 2017 року за нормами частин 1, 5 статті 297 ЦПК України (в редакції, що діяла з 18.03.2004 року до 15.12.2017 року) і ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 11 грудня 2017 року справа призначена до розгляду за нормами статей 301-302 ЦПК України (в редакції, що діяла з 18.03.2004 року до 15.12.2017 року).

Відповідно до вимог статті 298 ЦПК України (в редакції, що діяла з 18.03.2004 року до 15.12.2017 року) апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.

Копія апеляційної скарги надіслана відповідачу ОСОБА_3 11 грудня 2017 року і встановлено строк для подачі письмових заперечень на апеляційну скаргу до 19 грудня 2017 року.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідач не надала.

Відповідно до ч. 1-4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції позивач ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржує лише в частині зменшення судом вимог про стягнення процентів за користування кредитом; відповідачем ОСОБА_3 рішення не оскаржено, тому суд апеляційної інстанції переглядає рішення лише в оскаржуваній позивачем частині в межах доводів апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 15 березня 2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 15000 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки (а. с. 5).

Підписавши 15 березня 2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідач ОСОБА_3 погодилась, що ця заява разом із Памяткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зазначила, що вона ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді (а. с. 5 на звороті).

Відповідачу ОСОБА_3 видано кредитну картку із встановленим кредитним лімітом в сумі 15000 грн.

Згідно з п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт погоджується на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити чи анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта стосовно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобовязаний погашати заборгованість за кредитом, проценти за користування ним, з перевитрат платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконувала свої зобовязання за договором, у звязку з чим допустила заборгованість, яка згідно розрахунку банку станом на 30 квітня 2017 року склала 109746,65 грн., із яких: 14619,57 грн. заборгованість за кредитом; 86324,86 грн. заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом; 3 100 грн. заборгованість за пенею та комісією; 5702,22 грн. - штрафи (а. с. 4).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 4) процентна ставка за користування кредитом змінена банком в порядку, визначеному Умовами та Правилами надання банківських послуг (п. 1.1.3.2.3.), а саме: з 1 вересня 2014 року до 32,40%, а з 1 квітня 2015 року до 42%. Проте в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни процентної ставки за користування кредитом.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі п. 1.1.3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в звязку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 27,60% річних.

Таким чином колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 27,60% річних за весь період, що було погоджено сторонами під час укладення договору.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 4), заборгованість за процентами нарахована банком за період з 23 червня 2014 року по 30 квітня 2017 року.

Проценти за ставкою 27,60% річних позивачем нараховані за період з 23 червня 2014 року до 29 серпня 2014 року та сума таких процентів склала 417,90 грн.

Виходячи із розміру процентної ставки 27,60% річних та враховуючи суму залишку заборгованості за кредитом, яка змінювалась, за період з 1 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року до стягнення підлягають проценти в загальній сумі 10912,12 грн., а саме:

- за період з 1 вересня 2014 року до 24 вересня 2014 року: 14951,07 грн. (залишок простроченої заборгованості)*24 дні прострочення*27,60% (річна процентна ставка)/360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору, п. 2.1.1.12.6.) = 275,10 грн.;

- за період з 25 вересня 2014 року до 29 вересня 2014 року: 14699,57 грн. (залишок простроченої заборгованості)*5 днів прострочення*27,60% (річна процентна ставка)/360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору, п. 2.1.1.12.6.) = 56,35 грн.;

- за період з 30 вересня 2014 року по 30 квітня 2017 року: 14619,57 грн. (залишок простроченої заборгованості)*944 дні прострочення*27,60% (річна процентна ставка)/360 днів (кількість днів в році, що визначена домовленістю сторін при укладенні договору, п. 2.1.1.12.6.) = 10580,67 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом, суд першої інстанції провів перерахунок таких відсотків, виходячи із зміненої банком в односторонньому порядку процентної ставки з 1 вересня 2014 року до 32,40%, а з 1 квітня 2015 року до 42%, навівши відповідні розрахунки в рішенні та стягнувши з відповідача на користь банку відсотки за користування кредитом в загальній сумі 16729,78 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають проценти за користування кредитом, нараховані за період з 23 червня 2014 року до 30 квітня 2017 року, виходячи із розміру процентної ставки 27,60% річних, в сумі 11330,02 грн. (417,90 грн. + 275,10 грн. + 56,35 грн. + 10580,67 грн.).

Отже, рішення суду в частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами підлягає зміні та до стягнення із відповідача на користь позивача слід стягнути відсотки в сумі 11330,02 грн.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України (в редакції 2004 року, чинній на день ухвалення оскаржуваного рішення) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Проте, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову в повному розмірі 1646,20 грн., а не пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому рішення в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги позивача в тому, що нарахування процентів за користування кредитом відображено у розрахунку заборгованості за договором, та такі нарахування зроблені відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, є безпідставними.

Так в апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до п. 1.1.1.91. Умов та Правил надання банківських послуг Тарифи розмір винагороди за послуги банку є невідємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими Умовами.

Як вбачається із Умов та Правил надання банківських послуг банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни наданого кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш ніж за 7 днів до введення зміненої інформації проінформувати клієнта, зокрема, у виписці за картковим рахунком згідно з п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови (п. 1.1.3.2.3.).

Пунктом 1.1.3.1.9. передбачено обовязок банку не рідше одного разу в місяць способом, зазначеним у заяві, надавати клієнту виписки про стан карткових рахунків та про здійснені за попередній місяць операції за картковим рахунком.

Проте із Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, підписаної ОСОБА_3 15 березня 2013 року, не вбачається, що між сторонами погоджено спосіб повідомлення клієнта про зміну тарифів та інших умов обслуговування; такий спосіб в анкеті-заяві не зазначено.

Також є безпідставними доводи апеляційної скарги в тому, що проценти за користування кредитом нараховані у подвійному розмірі, враховуючи, що з 1 квітня 2014 року банком були внесені зміни до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів в розрахунку відсотків, які затверджені Наказом № СП-2014-6635230 від 2 квітня 2014 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу таких змін та щодо проінформованості та згоди відповідача з такими змінами умов договору.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (п. 3 ч. 1); порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п. 4 ч. 1).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріали справи свідчать про те, що при подачі позову до суду позивач ПАТ КБ «Приватбанк» сплатив судовий збір в сумі 1646,20 грн. (а. с. 1). Тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір при подачі позову пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 216,48 грн.

При подачі апеляційної скарги на рішення суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1810,82 грн. (а. с. 64). Отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати у звязку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції пропорційно до розміру задоволених вимог про стягнення відсотків (в межах оскаржуваної позивачем частини рішення) в сумі 237,58 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. 526, 629, 651, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, колегія суддів,

Постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 жовтня 2017 року в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, в частині розподілу судових витрат та в частині загальної суми, що підлягає до стягнення, змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 (проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 11330,02 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять гривень дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судові витрати, понесені у звязку з розглядом справи у суді першої інстанції: судовий збір в сумі 216,48 грн. та судові витрати, понесені у звязку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції: судовий збір в сумі 237,58 грн.

Змінити загальну суму, що підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», що зазначена в абзаці другому резолютивної частини рішення, - з 36095,55 грн. на 29503,65 грн. (двадцять девять тисяч пятсот три грн. шістдесят пять коп.).

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М.В. Матківська

Судді: В.М. Медяний

ОСОБА_4

Повний текст судового рішення складено 22 грудня 2017 року.

Згідно з оригіналом

Суддя: М.В. Матківська