№ 71162988, 19.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/700/17

Номер справи місцевого суду: 500/3939/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.12.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

ОСОБА_2,

за участю:

секретаря Цихиселі Л.Р.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики від 06.05.2015 року, згідно якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 556 600 грн., які зобов’язався повернути до 01 червня 2015 року. Однак, до цього часу борг не повернув, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 560254 грн., із яких сума боргу 556600 грн. + 3654 грн. - судовий збір (т.1, а.с.98).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.07.2016 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року було залишено без задоволення (т.1, а.с.149).

Не погоджуючись із заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року, ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду Одеської області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

До суду апеляційної інстанції з’явився лише представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 до суду не з’явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання.

Разом з тим, ОСОБА_6 надав суду клопотання про перенесення розгляду справи, з посиланням на хворобу свого довірителя ОСОБА_5 (т.2, а.с.118-119).

Проте, колегія суддів не задовольнила вказане клопотання, визнавши причину неявки самого ОСОБА_6 до судового засідання неповажною, оскільки він не повідомив суд про причини своєї неявки до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_5 06 травня 20015 року взяв у борг у позивача ОСОБА_3 556 600 грн., що було еквівалентом 25300 доларів США, на строк до 01.06.2015 року. Зазначені обставини підтверджуються розпискою, яка складена у порядку укладення договору позики, передбаченому ст.ст. 207-208, 1047 ЦК України. До матеріалів справи не долучені докази, які у відповідності до вимог ст. 545 ЦК України підтверджують виконання відповідачем свого зобов'язання. Враховуючи, що в указаний строк відповідач позивачу борг не повернув, суд стягнув вказані грошові кошти з відповідача на користь позивача та розподілив між сторонами судові витрати.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 06 травня 2015 року відповідач позичив у позивача грошову суму в розмірі 556 600 грн., що складало еквівалент 25300 (двадцять п’ять тисяч триста) доларів США та зобов’язався повернути гроші 01.06.2015 року. Отримання вказаних коштів позики підтверджується розпискою про отримання зазначеної суми у позивача в повному обсязі, підписаною власноруч відповідачем 06 травня 2015 року. Однак ОСОБА_5 у строк передбачений розпискою - 01.06.2015 року гроші позивачу не повернув, у зв’язку з чим гроші на теперішній час залишаються у користуванні та розпорядженні відповідача.

Згідно до ст. 1047 ч. 2 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи та представлених доказів, судом було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за розпискою від 06.05.2015 року становить 556600 грн. (еквівалент 25300 доларів США).

В судовому засіданні судової колегії представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 заявив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відносно належності ОСОБА_5 підпису та почерку у розписці від 06.05.2015 року.

Зважаючи на те, що з матеріалів справи вбачається наявність підстав для дослідження апеляційними судом нових доказів в порядку ст. 303 ч. 2 ЦПК України, судова колегія на виконання визначеного процесуальним законом обов’язку щодо з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, задовольнила відповідне клопотання, призначивши у справі судово-почеркознавчу експертизу з метою перевірки заперечень відповідача про те, що він не писав розписку про позику коштів у ОСОБА_3 від 06.05.2017 року на суму 556 000 грн., (еквівалент 25 300 доларів США).

Апеляційний суд задовольнив клопотання про представлення експерту додаткових матеріалів у вигляді надання вільних зразків почерку та підпису ОСОБА_5 у період, наближений до дати розписки, що є предметом дослідження, та вручив 05.05.2017 року представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_6І, рахунок для оплати вартості експертизи (т.2, а.с. 58).

Згідно з висновком № 17-474/02 від 15.06.2017 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 22-ц/785/700/17 Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз міністерства юстиції України з додатками, рукописний текст розписки про отримання ОСОБА_5 від ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 556 000 грн., що еквівалентно 25 300 доларів США (включаючи записи дати, прізвища та ініціалів (ОСОБА_7 російською мовою), а також підпис від імені ОСОБА_5 під текстом розписки праворуч від дати «6.05.2015 г.» виконаний самим ОСОБА_5 (т. 2 а. с. 60-90).

При таких обставинах у суду апеляційної інстанції немає об’єктивних підстав для неврахування висновку № 17-474/02 від 15.06.2017 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 22-ц/785/700/17 в сукупності з іншими доказами для встановлення обставин справи.

Висновок № 17-474/02 від 15.06.2017 року судово-почеркознавчої експертизи Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України узгоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням письмових пояснень до апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 не писав і не підписував розписку від 06.05.2015 року про отримання ним від ОСОБА_3 грошової суми в розмірі 556 000 грн., що еквівалентно 25 300 доларів США, з посиланням на сумніви у достовірності цієї розписки через наявність закреслення прізвища одного кредитора і вписанням іншого прізвища, є неспроможними, оскільки повністю спростовуються встановленими у справі обставинами і висновком № 17-474/02 від 15.06.2017 року судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 22-ц/785/700/17.

Також не можуть бути взятими до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5, страждаючи на хворобу, яка обмежує його у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій, не пам’ятає подій в день, яким датована розписка і заперечує факт отримання грошей від позивача, а також, що позивач скористався тяжкими обставинами (тяжкою хворобою). Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що вказані доводи апелянта не підтверджені належними доказами, крім того відповідного рішення суду про визнання недійсним договору позики від 06.05.2015 року з підстав ст. ст. 223, 225, 233 ЦК України, матеріали справи не містять. Крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів та не доведено безгрошовість складеної ним розписки від 06.05.2015 року.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України, яким є Верховний Суд.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_8

ОСОБА_2