№ 71149310, 19.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 р. Справа № 621/2498/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 20.11.2017р. по справі № 621/2498/17

за позовом ОСОБА_2

до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - ОСОБА_3, звернулась до Зміївського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, в якому просила суд: визнати незаконними дії відповідача щодо невиплати пенсії, починаючи з 01.02.2017 року; визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі від 25.01.2017 року та рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року про припинення виплати їй пенсії починаючи з 01.02.2017 року; зобов'язати відповідача поновити їй виплату пенсії з моменту припинення виплати з 01.02.2017 року.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року адміністартивний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано незаконними дії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01 лютого 2017 року.

Визнано протиправними та скасувати рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі від 25.01.2017 року та рішення відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.02.2017 року.

Зобов'язано Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату пенсії ОСОБА_2 з моменту припинення виплати з 01.02.2017 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Зміївського районного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 99 КАС України, ч. 1 ст. 1, ст.ст. 4, 7, 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених особі", від 20.10.2014 № 1706-VII, постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", п. 2 постанови Кабінету міністрів України від 08.06.2016 № 365, п. п. 2.5, 13, 14, 15 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Вказує, що позивач дізналася про припинення пенсії в лютому 2017 року, тобто з моменту не отримання пенсії, однак з даним позовом до суду звернулася лише 07.11.2017, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України. Також апелянт зазначає, що згідно вимог чинного законодавства, необхідною умовою для призначення та отримання пенсії є наявність у особи довідки встановленої форми, яка свідчить про те, що особа, яка отримує пенсійні виплати, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на територію України. Відповідно, скасування такої довідки у випадках, встановлених чинним законодавством, є підставою для відмови у призначенні пенсії або припинення пенсійних виплат. Протоколом засідання комісії управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 20.01.2017 року прийнято рішення про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2, як особі, яка не проживає за зазначеною адресою: Харківська обл., Зміївський район, с. Соколово, вул. О. Яроша, буд. 140. Рішенням Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 25.01.2017 року було припинено виплату пенсію ОСОБА_2. 27.05.2017 року до управління звернулась ОСОБА_2 із заявою про поновлення та продовження виплати пенсії згідно довідки № НОМЕР_1. Протоколом засідання комісії управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 23 від 16.06.2017 року прийнято рішення про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 (Харківська обл., Зміївський район, с. Соколово, вул. О. Яроша, буд. 140.) як особі, дію довідки якої скасовано. Рішенням Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 20.06.2017 року було припинено виплату пенсію ОСОБА_2 08.09.2017 року до управління звернулась позивач із заявою про поновлення та продовження виплати пенсії згідно довідки від 08.09.2017 року № НОМЕР_2, Протоколом засідання комісії управління соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 35 від 12.09.2017 року прийнято рішення про поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2. Рішенням Зміївського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 22.09.2017 року було поновлено виплату пенсії позивачеві з 16.12.2017 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_2, з 01.08.2014 року знаходиться на обліку в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.11.2014 року № НОМЕР_1 та отримувала пенсію.

Матеріали справи свідчать, що Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 25.01.2017 припинено виплату пенсії ОСОБА_2 по електронній пенсійній справі № 162325, згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 20.01.2017, яка не проживає за зазначеною адресою в Зміївському районі.

Також, Рішенням відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 26.06.2017 припинено виплату пенсії ОСОБА_2 по електронній пенсійній справі № 162325, згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 23 від 16.06.2017 року пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного місця проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, дію довідки якої скасовано. (а.с. 28)

Колегія суддів зазначає, що вказані рішення суб'єкта владних повноважень не містять дати, з якої ОСОБА_2 припинено виплату пенсії, водночас сторонами визнається той факт, що виплату пенсії позивачеві припинено саме з 01.02.2017.

Листом від 04 жовтня 2017 року № 4749-02/50 Зміївське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області повідомило позивача про припинення їй виплати пенсії з 01.02.2017 на підставі вищезазначених рішень управління від 25.01.2017 та 20.06.2017. (а.с. 9)

Вважаючи рішення відповідача про припинення виплати пенсії протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що припинення відповідачем з 01.02.2017 виплати позивачу раніше призначеної пенсії є незаконним, вчинено не в спосіб та не з підстав передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 1 та п. 6 ч. 1 ст. 92 ОСОБА_4 України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до ОСОБА_4 та законів України, міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк або з доставкою додому весь час дії такої довідки.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року № 352 було також внесено зміни до Постанови № 509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно ст. 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п.71 Порядку № 509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Як вбачається з рішення відповідача від 25.01.2017, виплату пенсії позивачу припинено згідно рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 2 від 20.01.2017, у звязку із не проживанням за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а рішення від 26.06.2017 прийнято на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 23 від 16.06.2017 року пп. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного місця проживання/перебування.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що в рішеннях відповідача про припинення ОСОБА_2 від 25.01.2017 та 26.06.2017 не зазначено, яка з обставин, визначених наведеною нормою Закону стала підставою для припинення позивачу виплати пенсії. Також відповідачем під час розгляду справи не обґрунтовано наявності підстав для прийняття рішення від 26.06.2017 про припинення позивачу виплати пенсії з 01.02.2017 з урахуванням того, що 25.01.2017 відповідачем вже було прийнято рішення про припинення виплати пенсії позивачу починаючи з цієї дати.

При цьому, закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії особі, як рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки вказані приписи підзаконного нормативно-правового акту, яким встановлено інші випадки припинення соціальних виплат, суперечать нормам ст. 49 Закону № 1058-IV, відповідно до якого виплата пенсії може припинятися виключно з підстав, встановлених законом.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

За висновками, наведеними в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності ОСОБА_4 України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 07.10.2009р. в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 ОСОБА_4 України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 ОСОБА_4 України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_4 України, ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 64 ОСОБА_4 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_4 України.

В умовах військового або надзвичайного стану можуть встановлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи передбачені ст. 24-25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї ОСОБА_4.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" № 8 від 13.06.2007 р. передбачено, що відповідно до ст.8, 22 ОСОБА_4 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_4 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_4 України як актом прямої дії.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати.

У п. 54 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив про порушення ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров'я. Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначив, що суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зазначене, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, зазначені вище рішення: "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що припинення відповідачем з лютого 2017 р. виплати позивачу раніше призначеної пенсії є безпідставним, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції приписів ч. 2 ст. 99 КАС України внаслідок пропуску позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом є необґрунтованими, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про прийняття спірних рішень. При цьому, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, про наявність вказаних рішень від 25.01.2017 та 20.06.2017 вона дізналася з листа Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 04.10.2017 № 4749-02/50, який отриманий ОСОБА_2 у жовтні 2017 року.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 20.11.2017р. по справі № 621/2498/17 залишити без задоволення.

Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 20.11.2017р. по справі № 621/2498/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.12.2017 р.