Решение № 71142344, 11.12.2017, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/110/17

провадження № 2/598/161/2017

РІШЕННЯ

іменем України

"11" грудня 2017 р. Збаразький районний суд

Тернопільської області в складі :

головуючого судді Олещука Б.Т.

при секретарі Демчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м.Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

До суду звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 21.05.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн. на умовах, визначених договором, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. В добровільному порядку ОСОБА_1 повернути кошти відмовляється. Таким чином, відповідач не виконує належним чином взятих на себе зобов`язань, в результаті чого загальна сума заборгованості станом на 31.12.2016р. складає 34099,42 грн., яку слід стягнути з ОСОБА_1.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшли заяви, в яких ПАТ КБ «ПриватБанк» просить проводити розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, та подає додаткові письмові пояснення, де вказує, що 21.05.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн. на умовах, визначених договором, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти, а строк перевипущеної картки - до останнього дня 03.2016р., тобто позивачем не пропущено строк звернення до суду. ОСОБА_1 приєднався до нових умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання відповідної анкети-заяви від 22.06.2012р., у якій вказано, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, в тому числі з умовами та правилами обслуговування по платіжним картам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Окрім, цього зазначає, що відповідачу було надано для ознайомлення умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в заявці про приєднання. Форма кредитного договору відповідає нормам закону. Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов’язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов’язання за договором, однак у зв`язку з простроченням виконання зобов`язань за даним договором кредиту та відповідно до його умов позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в загальному розмірі 34099,42 грн. за кредитним договором б/н від 21.05.2008 року та судові витрати, понесені банком (а.с.68-70, 89-91, 145-146).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, однак на адресу суду від відповідача надійшла заява, в якій він просить справу слухати у його відсутності, на підставі поданих заперечень позову, згідно яких, відповідач вважає, вимоги позивача є необґрунтовані, не підтверджені відповідними та належними доказами. А саме: банком не надано, відповідно до ухвали суду, оригінал кредитного договору №б/н від 21.05.2008р. та оригінали заяв на отримання кредиту, також не надано доказів отримання відповідачем, окрім основної карти по якій триває судовий спір, кредитних карт №5577212711950264 та №4149437112654643 із терміном дії останньої до 03.2016р.. Вважає, що за весь період виникнення заборгованості з 2008 року і до 12.01.2017р. банк не вживав достатньо необхідних заходів щодо стягнення заборгованості і жодного разу не звертався з відповідними письмовими вимогами і тим самим пропустив строк 3-хрічної загальної позовної давності, а зазначена дата проведення оплати 12.06.2014р. в сумі 40,74 в таблиці розрахунку заборгованості, не відповідає дійсності, оскільки в цей час він перебував в місцях позбавлення волі і не міг її здійснити. На підставі наведеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності (а.с.31, 121-133, 157-160).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши здобуті під час судового засідання докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

При цьому суд виходить із наступного.

Так, судом встановлено, що 21.05.2008р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у розмірі 2000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на умовах, визначених вказаним договором, із сплатою відсотків у розмірі 22.80% на рік на суму залишку заборгованості по кредиту, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати відсотків, винагороди, і комісійних по ньому, що відповідає терміну дії платіжної картки. Дана обставина знайшла своє підтвердження заявою позичальника ОСОБА_1 (а.с.8), умов і правилами надання банківських послуг (а.с.10-15). копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №054809 (а.с.19), витягом із статуту ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с.20).

Згідно п.6.5. та п.6.6. Умов та правил надання банківських послуг ЗАТ КБ «Приватбанк» позичальник зобов’язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотки за користування кредитом, по перевищенні платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, що визначені цим договором. Відповідно до п.8.6. при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (а.с.13).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

05 травня 2017 року та 25 липня 2017 року судом винесено ухвали про витребування від ПАТ КБ «ПриватБанк» оригінали: кредитного договору №б/н від 21.05.2008р. укладеного між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1; заяву ОСОБА_1 на отримання кредиту; письмової відповіді на звернення ОСОБА_1 від 07.06.2017р. щодо надання інформації по рахунку 22**82, який за інформацією банку є бонусним і відповідно з якого була списана сума 40,74 грн., а саме надати інформацію: коли був відкритий даний бонусний рахунок із зазначенням всього номеру цього рахунку; чому саме 12.06.2014р. була здійснена банківська операція, а не раніше у випадку виникнення заборгованості за карткою №5457******6560; якщо має місце відкриття такого рахунку, то надати виписку за весь період з інформацією про обіг коштів за бонусним рахунком та надані бонуси (а.с.80, 139).

Представником позивача, направлено копії відповіді (а.с.88), копію довідки про видачу кредитних карт (а.с.92), виписку по рахунку (а.с.92-95), виписку по конусному рахунку №№9992 **** **** 7682 (а.с.149). Також представник позивача зазначив, що бонусний рахунок №9992 **** **** 7682 був відкритий 23.06.2012р. за програмою лояльності БонусПлюс (а.с.145-146).

Таким чином вищезазначені ухвали суду не виконанні позивачем, хоча суд декілька раз відкладав розгляд справи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем сплачувалися кошти на погашення кредиту. Але з 04.12.2012р. відповідач перестав погашати кредит (а.с.5-7).

З 03.01.2013р. по 22.04.2016р. відповідач ОСОБА_3 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби, що стверджується копією довідки про звільнення серії І-ФР №06693 (а.с.124), ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.125-127), поясненнями відповідача.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяв всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснював особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджував про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяв здійсненню їхніх прав.

Крім того, суд неодноразово сприяв сторонам у поданні додадкових доказів, шляхом задоволення її клопотань та надавав терміни для представлення доказів, у зв`язку із чим неодноразово відкладався розгляд справи.

Так, за клопотанням позивача суд сприяв у витребуанні доказів і 05 травня 2017 року та 25 липня 2017 року судом винесено ухвали про витребування від ПАТ КБ «ПриватБанк» доказів по даній справі.

Суд неодноразово роз`яснював сторонам, що обставини справи мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд не може сторонам вказувати, які докази їм необхідно надати суду для підтвердження своїх вимог та з власної ініціативи витребувати докази, оскільки згідно із вимогами ч.3 ст.10 та ч.1 ст.11, 60 ЦПК України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін.

Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними – якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно вимог ст.ст.58, 59 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом і які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи те, що обов'язок щодо доказування покладається на сторони, суд вважає, що вказану справу слід вирішувати на підставі наявних доказів.

Згідно повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0.0/2-20170120/312 від 28.03.2017р., ОСОБА_1 отримав карту №5457082983476560, №5577212711950264 та №4149437112654643, остання з яких мала термін дії до останнього дня 03.2016р. (а.с.71).

Однак, позивач не надав підтверджуючих документів, що відповідачем, окрім основної карти, отримані ще дві карти №5577212711950264 та №4149437112654643 із терміном дії останньої до 03.2016р., тобто існує лише договір, укладений 21.05.2008р. на отримання однієї платіжної карти. Так, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ наданий розрахунок боргу в період з 22.06.2012р. по 12.06.2014р. по рахунку №5577212711950264 (а.с.95, 149).

Згідно пояснень відповідача ОСОБА_1, він не проявляв волевиявлення на укладення договорів на користування рахунком з 21.05.2008р. №5577212711950264, існує лише договір, укладений 21.05.2008р. на отримання однієї платіжної карти. Крім того пояснив, що відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби і не погашав і не міг погашати 12.06.2014р. за даним кредитом 40,74 грн..

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що позивач надсилав відповідачу претензії відносно невиконання останнім договірних зобов'язань.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, відповідачем ОСОБА_4 останніх чотири роки не вносилися платежі в рахунок погашення заборгованості за даним кредитним договором. Дана обставина знайшла своє підтвердження розрахунком заборгованості за договором №б/н від 21.05.2008р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом – ОСОБА_1, станом на 31.12.2016р. (а.с.5-7).

Враховуючи вказане, суд вважає, що позивачем в даному випадку пропущено строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права (позовна давність).

А тому суд, враховуючи заяву відповідача, який просить застосувати позовну давність щодо позовних вимог, а саме вимог про стягнення заборгованості за даним кредитним договором у розмірі 34099,42 грн., вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову за спливом позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11, 256, 257, 261, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України, заявою позичальника ОСОБА_1 від 21.05.2008 року, Умовами і правилами надання банківських послуг ЗАТ «ПриватБанк», ст.ст.10,11, 15, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м.Дніпро до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.05.2008р..

Дане рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Збаразький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Б. Олещук