Решение № 71010821, 14.12.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12479/2017 Головуючий у 1 інстанції - Астахова О.О.

Унікальний номер справи № 755/10283/16-ц Доповідач - Андрієнко А.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, поданого в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов ПавлоЮрійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КирилюкОлена Юріївна, ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Юрійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна, ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.03.1978 року між позивачем та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб. В шлюбі ними була набута на підставі свідоцтва про право власності на житло від 08.08.1994 року квартира АДРЕСА_1. 30.09.1994 року подружжя на підставі договору купівлі -продажу здійснили відчуження вказаної квартири. Того ж дня, на ОСОБА_8 на підставі договору купівлі - продажу було зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_2. 05.04.2000 року ОСОБА_8 за згодою позивача, на підставі договору міни квартир, відчужила квартиру АДРЕСА_2 та набула в порядку обміну квартиру АДРЕСА_3.

У 2002 році шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було розірвано.

Проте розподілу спільно набутого майна не відбулось, оскільки позивач виїхав на постійне місце проживання до США.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла.

У червні 2015 року позивач ОСОБА_3 вперше повернувся до України із Сполучених Штатів Америки. Звернувшись до приватного нотаріуса Кирилюк О.Ю. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_8, позивач отримав відмову, оскільки приватним нотаріусом Івановим П.Ю. при посвідченні договору міни квартири не зазначено, що квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності. У зв'язку із чим позивач позбавлений права володіння, користування та розпорядження Ѕ частиною квартири АДРЕСА_3.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3, поданого в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов Павло Юрійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк ОленаЮріївна, ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення в частині обґрунтування відмови в задоволенні позову. В скарзі вказував, що суд не вірно встановив, що квартира АДРЕСА_3 є спільно набутим у період шлюбу майном ОСОБА_3 та ОСОБА_8 Зазначив, що судом не взято до уваги та не застосовано положення про сплив строку позовної давності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 03.03.1978 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим повторно 18 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції міста Києва.

За період перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у шлюбі ними було набуто на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 53,10 кв.м., яка на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 30.09.1994 року була ними відчужена.

В той же день згідно із договором купівлі-продажу від 30.09.1994 року ОСОБА_8 придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 32,40 кв.м.

05.04.2000 року ОСОБА_8, від свого імені та на підставі довіреності від ОСОБА_3, виданої ним 29.12.1999 року, засвідченої в присутності нотаріуса штату Іллинойс США про надання права обміну житлової площі, здійснила обмін квартири АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Окружного суду округу Кук штат Іллінойс США від 24.01.2002 року шлюб між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_8 був розірваний, справа розглядалася за заявою позивача ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим повторно 20 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції міста Києва.

Позивач ОСОБА_3 виїхав до США у 1995 році, де проживає до цього часу , по 2015 рік в Україну не повертався.

ОСОБА_8 була призначена опікуном неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав разом з нею до її смерті, в тому числі - в спірній квартирі з часу її придбання.

11.02.2011 року ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Десятої Київської нотаріальної контори Домашенко В.В., яким заповіла на випадок її смерті все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати і на що вона за законом матиме право, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки ОСОБА_8 померла, то суд позбавлений можливості поділити спільне майно подружжя, так як ОСОБА_8 у зв'язку зі смертю втратила свою цивільну правоздатність та дієздатність і за нею не може бути визнано право власності на частину майна подружжя, а ОСОБА_2 не є належним відповідачем у спорі про поділ майна подружжя.

Однак, з таким рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, так як суд прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, невірно застосував норми процесуального та матеріального права, що на підставі ст.. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03.03.1978 року по 24.01.2002 рік.

В період їх шлюбу діяв Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР , яким були врегульовані всі права та обов'язки подружжя.

Відповідно до ст..22 КпШС УРСР майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. Кожен із подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Судом встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_3, була набута на підставі договору міни від 05.04.2000 року, тобто в період шлюбу ОСОБА_8, а тому була їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.. 29 ч.2, 3 КпШС України поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування у шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Оскільки позивач з дружиною розірвали шлюб в 2002 році, а в 2004 році, до закінчення трирічного терміну вступив в дію Сімейний кодекс України, то колегія суддів вважає, що до правовідносин, що склалися повинна бути застосована ст.. 72 СК України, відповідно до частини 2 якої До вимоги про поділ майна , заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Колегія суддів прийшла до висновку, що ОСОБА_3 достовірно знав про розірвання шлюбу з дружиною, оскільки був ініціатором розлучення, яке відбулося в Сполучених Штатах Америки, протягом трьох років не цікавився квартирою, не проживав в ній та не сплачував витрати по утриманню спірної квартири , не звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя, а тому ним було пропущено трирічних строк передбачений, як Кодексом про шлюб та сім'ю УРСР 1963 року так і Сімейним Кодексом України, для поділу майна подружжя.

Посилання представників позивача на те, що ОСОБА_3 довідався про порушення свого права лише в 2015 році, коли його бувша дружина померла, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в даному випадку трирічний строк обчислюється не з моменту, коли особа довідалася про порушення свого права, а з моменту розірвання шлюбу, про дату якого йому було достовірно відомо, а також було відомо, що квартира зареєстрована як власність ОСОБА_8, а тому після розірвання шлюбу позивач протягом трьох років передбачених законом не скористався своїм правом на звернення до суду за захистом свого права на 1\2 частину спільного майна подружжя.

Крім того, вчиняючи заповіт на все майно, що належало їй на праві власності в 2011 році, ОСОБА_8 виходила з того, що протягом десяти років після розірвання шлюбу позивач не ставив питання про поділ майна подружжя, а тому квартира належить на праві власності їй і вона розпорядилася нею, склавши заповіт на ім'я ОСОБА_2

ОСОБА_2 є належним відповідачем по справі, оскільки його право як спадкоємця ( правонаступника) є похідним від права власності на майно ОСОБА_8

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку , що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повинно бути відмовлено , однак, з інших правових підстав, а саме у зв'язку із пропуском трирічного строку, передбаченого сімейним законодавством для поділу майна подружжя.

Керуючись ст..ст. 303, 307 , 313-316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов ПавлоЮрійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу КирилюкОлена Юріївна, ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільно набутого майна відмовити.

Рішеннянабирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: