№ 70993729, 07.12.2017, Миколаївський районний суд Львівської області

П О С Т А Н О В А

ІмЕНЕм україни

07.12.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого -судді Карбовнік І. М. , при секретарі Данилів О.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фондуУкраїни в Миколаївському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій ,

в с т а н о в и в :

09.11.2017 року ОСОБА_1 пред'явила позов до Миколаївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області відповідно до якого просить зобов'язати відповідача перерахувати та поновити виплату їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 з 07.10.2009 року з усіма підвищеннями, індексаціями, надбавками та доплатами, що передбачені законодавством. В обґрунтування позову наведено те, що до червня 1996 року позивач проживала у м. Новий Розділ Львівської області та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1. Потім вона виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю і виплату їй пенсії було припинено. 21.09.2016 року вона звернулася до відповідача через свого представника з заявою про поновлення пенсійних виплат, однак, їй було відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив такий задовольнити.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи проти задоволення позову заперечила. В обґрунтування заперечень навела наступне. На час розгляду справи немає ратифікованої угоди між Україною та Ізраїлем щодо питань соціального забезпечення. Тому, умови поновлення виплати пенсії відсутні. Заява щодо виплати пенсії подається особисто, подача такої заяви через представника не допускається. Крім того, у відповідача відсутня пенсійна справа позивача, а отже здійснювати виплату пенсії позивачу відповідач не може.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно з рішенням Миколаївського РАЙСОБЕЗу УСЗ Львівської області від 11.11.1994 року №7/492 позивачу було призначено виплату пенсії за віком за списком №1 довічно.

Виплату зазначеної пенсії, відповідно до особової справи ОСОБА_1 №123945, було припинено у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання в Ізраїль.

21.09.2016 року ОСОБА_1 через представника на підставі довіреності звернулася до відповідача з заявою щодо проведення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1.

Листом від 10.10.2016 року №43/М-8 позивачу було відмовлено у виплаті пенсії, оскільки визначені законодавством підстави для виплати позивачу пенсії відсутні.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Рішенням КС України від 07.10.2009 року №25-рп/2009 визнано неконституційним положення п.2 ч.1 ст.49, друге речення ст.51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після ухвалення рішення Конституційним Судом України у позивача відновилось право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії, а у відповідача - обов'язок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера.

Верховний Суд України в постанові від 12.05.2015 року у справі № 21-180а15 при вирішенні питання щодо періоду, з якого має бути поновлена пенсія, зазначив, що з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 року у справі № 608/1189/14-а.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

У пункті 54 вказаного рішення Європейського суду з прав людини зазначено, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону.

Відповідно п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно ч.2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону.

Відповідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно п. 2.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно п.9 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Таким чином, індексація та перерахунок пенсії здійснюється автоматично, як пенсіонерам які отримують пенсію, так і тим яким поновлюється виплата пенсії.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 березня 2016 року у справі № 645/1680/15-а (К/800/37715/15) передбачено, що крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, оскільки незважаючи на те, що позивач проживає за межами України, вона має ті ж конституційні права, що і громадяни України, що включають в себе як право на виплату пенсії так і на її індексацію і інші перерахунки.

Згідно з квитанцією від 03.11.2016 року №0.0.645475670.1 позивач сплатила за подання позову судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи наведене, позивачу слід присудити понесені нею судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 69-71, 158-163, 167, 256 КАС України , суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Зобов'язати Миколаївське обєднане Управління Пенсійного фонду Україн Львівської області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 з 07.10.2009 року із застосуванням всіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених чинним песійним законодавством України.

Стягнути з Миколаївського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Львівської області в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 грн20 коп

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя: Карбовнік І. М.