№ 7090771, 23.09.2009, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

                                             Справа № 2-А-1279/2009

23 вересня 2009 року                                                  м. Павлоград

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

    Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:                                     Сторожука С.М.

при секретарі:                                     Дробот О.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості і розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд -  

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради в якій просила суд:

-   визнати дії відповідача неправомірними по нарахуванню і виплаті їй сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік;

-   стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі – 3021,90 гривен.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що у відповідності до положень Закону України « Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вона перебуває на обліку у відповідача, так як 27 вересня 2005 року у неї народився син ОСОБА_2. Відповідачем як органом, що призначає та здійснює виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, було призначено їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку вона отримує щомісячно.

Вважає дії відповідача такими, що не відповідають вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», порушують її конституційні права на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства і соціальний захист.

Відповідач керуючись нормами законів, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007року по справі №29/2007, невірно нарахував та встановив позивачу розмір сум, гарантованих державою – допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.  

Представник відповідача надав суду заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту якої він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Дійсно положенням ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачені зазначені в позові виплати та визначений порядок їх нарахування. Однак на момент проведення позивачу відповідних нарахувань та визначення їх розміру діяло положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» яким було встановлено, що у 2007році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірах які були встановлені позивачу.

Виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у більших розмірах чинним законодавством не передбачено.

    Суд з’ясувавши зміст позовних вимог та заперечень на позов, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, в тому числі свідоцтво про народження дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, довідку про виплати держаної допомоги, по догляду за дитиною до трьох років, які відбувались з боку відповідача на користь позивача ( від 12 травня 2009 року №983 ), встановив наступне: Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради, у зв’язку з народженням сина.  Відповідачем була призначена позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка була призначена та виплачувалась: в період часу з липня 2007 року по вересень 2009 року в розмірі – 129,03 гривні щомісячно, в період часу з жовтня 2007 року по грудень 2007 року включно у розмірі -130,64 гривні  щомісячно.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов’язком держави.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України передбачено, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно до ст.15 цього Закону, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.     Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, встановлений з 1 січня 2007 року – 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Відповідачем була призначена відповідна державна допомога що виплачується сім’ям з дітьми з урахуванням положень п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яке визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, яким зазначено, що положення пункту 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, частини першої ст. 15 та пункту 3 розділу VIII „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку – визнати такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ). Крім того, пунктом 5 резолютивної частини зазначеного Конституційного рішення передбачено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Враховуючи наведене суд, вважає, що дії відповідача, щодо нарахування та виплаті позивачу державної допомоги сім’ям з дітьми повинна визначатися, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», та становити: з 09 липня 2007 року ( дати постановлення рішення Конституційним Судом України ) по жовтень 2007 року - 463 гривні щомісяця, з жовтня 2007 року по грудень 2007 року включно – 470грн щомісячно.

Таким чином розмір недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період часу з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно складає:

-   за липень 2007 року – 237,11грн ( 463грн / 31 «днів у місяці» = 14,94грн * 22 «днів за час з 09 липня 2007 року по 31 липня 2007 року» = 328,68грн – 91,57грн «129,03 / 31 * 22 = 237,11грн );

-   за період часу з серпня 2007 року по вересень 2007 року – 667,94грн ( 463грн – 129,03грн = 333,97грн х 2 «місяці» = 667,94 гривні );

-   за період часу з жовтня 2007 року по грудень 2007 року – 1018,08грн ( 470грн – 130,64грн = 339,36грн х 3 «місяці» = 1018,08 гривень );

Загальна сума недоотриманої зазначеної допомоги, за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно, складає: 237,11 + 667,94 + 1018,08 = 1923,13 гривень, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача одноразово.

В задоволенні зазначених позовних вимог за час до 09 липня 2007 року необхідно відмовити, оскільки рішення Конституційного Суду України по справі № 1-29/2007 набрало законної чинності саме з 09 липня 2007 року.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд не може прийняти до уваги вимогу представника відповідача про застосування строку позовної давності, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, так як відповідно до ч.2 ст.99 КАС України річний строк передбачений для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Твердження представника відповідача про те, що позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав 09 липня 2007 року є припущенням.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3, ч.2 ст.19, ч.3 ст.51 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.ст. 2, 6, 8, 9, 69, 94, 104,  159, 160, 163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про перерахунок та стягнення заборгованості і розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради ( 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул. Карла Маркса, 47 ) щодо нарахування, призначення та виплати ОСОБА_1 ( 51400, АДРЕСА_1 ) державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно.    

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період часу з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року включно, у розмірі - 1923 ( одна тисяча дев’ятсот двадцять три ) гривні 13 копійок.

Стягнути з бюджету міста Павлоград Дніпропетровської області ( код: 24237540 ГУДКУ у Дніпропетровській області, код банку: 805012 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі -  19 ( дев’ятнадцять ) гривні 23 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М. Сторожук