Постановление суда № 70898400, 27.11.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

27 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 22 вересня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

24 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме підпунктів 1, 2 частини п'ятої, пункту 1 частини шостої статті 36 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого, 16 та 23 березня 2016 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Одночасно заявник просить поновити строк на подання заяви про перегляд судових рішень, посилаючись на поважну причину його пропуску, зокрема невчасне отримання оскаржуваної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про перегляд якої подано заяву. З наданих доказів убачається, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ лише 31 серпня 2017 року надіслав ухвалу від 19 липня 2017 року.

Частиною четвертою статті 356 ЦПК України передбачено, що в разі пропущення строку, встановленого частинами першою − третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява. Питання про поновлення строку вирішується колегією суддів під час вирішення питання допуску справи до провадження.

Оскільки надані заявником докази про причини пропуску строку для подання заяви свідчать про поважну причину пропуску такого строку, то клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку для подання заяви про перегляд судових рішень підлягає задоволенню.

Перевіривши наведені в заяві про перегляд судових рішень доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про відмову в позові про повернення грошової суми, передбаченої статтею 36 Закону №4452-VІ, оскільки договір банківського рахунка, за яким до позивача перейшло право вимоги укладено між банком та юридичною особою, яка є суб'єктом права за зазначеним Законом.

Натомість у наданій для порівняння ухвалі від 23 березня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, усупереч умовам договору не виконав свого обов'язку з виплати суми за договором банківського вкладу, тому ці кошти підлягають стягненню саме з банку.

Отже, порівняння зазначеного судового рішення, наданого заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосували норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня та 24 лютого 2016 року не можуть бути підтвердженням неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції, скасувавши рішення судів попередніх судових інстанцій, направив справу на новий розгляд до судів відповдно першої та апеляційної інстанцій з передбаченої статтею 338 ЦПК України підстави порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справ.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_4 строк на подання заяву про перегляд рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про захист прав споживача за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 26 жовтня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук