№ 70889774, 27.11.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання - Воробйовій П.В.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2017р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.10.2017 р. провадження по справі було відкрито та справу було призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4, про що в книзі реєстрації актів про шлюб Тернівського відділу реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції Дніпропетровської області, зроблено актовий запис №176 від 15.07.2017 р.

Позивач зазначає, що у паспорті зроблено запис «Паспорт підлягає обміну». Так, з метою обміну паспорту громадянина України серії АО №199001 ОСОБА_1 звернулась 24.07.2017 р. та, повторно, 08.08.2017 р. до Тернівського районного сектора в місті ОСОБА_5 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з проханням обміняти паспорт, у зв’язку зі зміною прізвища, на що останнім було повідомлено, що потрібно реєструватись в електронній черзі та зібрати матеріали для біометричного паспорту.

При цьому, позивач зазначає, що остання повідомила начальника Тернівського районного сектора в місті ОСОБА_5 Ріг Головного Управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, що не має наміру отримувати біометричний паспорт і просила в зв’зку з релігійними переконаннями надати паспорт на паперовій основі.

10.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Голови Державної міграційної служби України ОСОБА_6.

Згідно до відповіді №1201/Р-911 від 17.08.2017 р. в.о. начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області ОСОБА_7, відмовив ОСОБА_1 у документуванні паспорта громадянина України, зразка 1994 р.

З урахуванням зазначеного вище, позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

В судове засідання, призначене на 27.11.2017 р., з’явився позивач, його представник та відповідач-1: Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Відповідач-2: Тернівський районний сектор в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до зали судового засідання свого представника не направав.

При цьому, 31.10.2017 р. від відповідача-2: Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, шляхом поштового зв'язку, на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від 31.10.2017 р. за вх.№48109/17 про розгляд справи без його участі.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень чи заперечень проти пред’явленого адміністративного позову відповідачем-2: Тернівським районним сектором в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду не надходило.

Відтак, позиція відповідача-2: Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області стосовно даного адміністративного позову у адміністративній справі №804/6634/17 суду не відома.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав, та з урахуванням пояснень, наданих в судових засіданнях.

Представник відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області у судовому засіданні заперечувала проти пред’явленого адміністративного позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 10.11.2017 р. за вх.№50100/17 та пояснення надані, в судовому засіданні, в яких зазначила наступне.

З посиланням на діючі норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, та зазначивши, що після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім’я якої оформлюється паспорт громадянина України у формі ID-картки, в ході якого було встановлено, що до Тернівського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з приводу обміну паспорта громадянина України ОСОБА_1 не зверталась.

Відповідач-1 зазначає, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Біометричні паспорти на сьогодні є міжнародною вимогою на шляху лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», з 1 листопада 2016 року припиняється.

При цьому зазначила, що на момент звернення ОСОБА_1 до Тернівського районного відділу у місті ОСОБА_5 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області був забезпечений відповідним обладнанням, тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки виявилось неможливим.

14.08.2017 р. до Тернівського районного відділу у місті ОСОБА_5 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_8 до якої було надано паспорт громадянина України, копія свідоцтва про шлюб, 2 шт. фото формату 3*4 та довідка про реєстрацію місця проживання.

29.08.2017 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області була надана відповідь ОСОБА_1, в якій, як зазначає відповідач-2 було чітко зазначено правову позицію територіального органу Державної міграційної служби України.

З урахуванням зазначеного вище, відповідач-1 просить суд у задоволенні пред’явлених позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача його представника та повноважного представника відповідача-1, суд встановив наступне.

15.07.2017 р. між ОСОБА_4 (25.12.1953 р.н.) та ОСОБА_1 (14.12.1968 р.н.) було зареєстровано шлюб Тернівським районним у місті ОСОБА_5 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_7 I-КИ №368368, копія якого міститься в матеріалах справи.

В матеріалах справи міститься скарга від 10.08.2017 р., яка була адресована начальнику Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області (адреса: 49000, м.Дніпро, пл.Троїцька, 2а) від гр.ОСОБА_8.

З тексту зазначеної вище скарги судом вбачається, що 24.07.2017 р. та, повторно, 08.08.2017 р. ОСОБА_1 зверталась до Тернівського районного сектора в місті ОСОБА_5 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області з проханням обміняти її паспорт, у зв’язку з одруженням та міною прізвища.

На що, ОСОБА_1 було повідомлено, що потрібно зареєструватись в електронній черзі та зібрати матеріали для біометричного паспорту.

Однак, ОСОБА_1 повідомила начальника Тернівського районного сектора в місті ОСОБА_5 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області, що не має наміру отримувати біометричний паспорт, та просила через свої релігійні переконання надати паспорт на паперовій основі.

В скарзі від 10.08.2017 р. ОСОБА_1 просила зобов’язати начальника Тернівського районного сектора в місті ОСОБА_5 Ріг Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України на паперовій основі у вигляді паспортної книжечки.

10.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до Голови Державної міграційної служби України ОСОБА_9 (адреса: 01001 м.Київ, вул.Володимирська, 9) зі скаргою, ідентичною за змістом скарзі від 10.08.2017 р., адресованій начальнику Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області.

15.08.2017 р. ОСОБА_1 звернулась до начальника Державної міграційної служби Тернівського району м.Кривого Рогу із заявою, з тексту якої вбачається наступне.

24.07.2017 р. ОСОБА_1 зверталась до начальника Державної міграційної служби Тернівського району м.Кривого Рогу з проханням обміняти паспорт, у зв’язку з одруженням та зміною прізвища.

На зазначене вище звернення ОСОБА_1 було повідомлено, що треба зареєструватись в електронній черзі та зібрати матеріали для біометричного паспорту.

При цьому, ОСОБА_1 зазначала, що вона не має наміру отримувати біометричний паспорт і просила через свої релігійні переконання надати паспорт на паперовій основі у формі паспортної книжечки, обґрунтовуючи свою позицію посилаючись на норми чинного законодавства, а саме: ст.3, 8, 35 Конституції України; ст.11 ЗУ «Про інформацію»; ст.8 ЗУ «Про захист персональних даних».

Правовідносини сторін, що виникають у сфері правових та організаційних засад створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи регулюються нормами Конституції України, ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ЗУ «Про громадянством», тощо.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Згідно ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ст. 5 Закону Закону України «Про громадянство України» постановою Верховної Ради України від від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Так, згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Також, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до ч.2, 4, 6 ст.14 Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, у п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 по справі «S.A.S. проти Франції» (Заява №43835/11) зазначено: «… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції» [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі «Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12.10.1978, DR 19; рішення у справі «Kalac проти Туреччини» від 1.07.1997, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, §§105 і 121). […] 161. Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі «D.H. та інші проти Чеської Республіки» [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою «об'єктивних і достатніх підстав», тобто, якщо вони не служать досягненню «легітимної мети» або якщо не забезпечено «належного пропорційного співвідношення» між використовуваними засобами та поставленою метою (див. там само, § 196). …».

Пр цьому, у п.82 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.01.2013 по справі «EWEIDA та інші проти Сполученого королівства» (Заяви №№48420/10, 59842/10, 51671/10 та 36516/10), зазначено: «… 82. Навіть якщо та чи інша віра досягає необхідного рівня переконливості та важливості, не можна сказати, що будь-яка дія, яка певним чином знайшла в ній натхнення чи мотивацію, або ж була вчинена під її впливом, становить «сповідування» віри. Так, наприклад, дії або бездіяльність, які безпосередньо не виражають відповідне переконання або які лише віддалено пов'язані з приписом віри, не підпадають під захист статті 9 § 1 (див. справи «Skugar та інші проти Росії», № 40010/04, ухвала щодо прийнятності від 3 грудня 2009 року, та, наприклад, «Arrowsmith проти Сполученого Королівства», звіт Комісії від 12 жовтня 1978 року, Decisions and Reports 19, p. 5; «C. проти Сполученого Королівства», звіт Комісії від 15 грудня 1983 року, DR 37, p. 142; «Zaoui проти Швейцарії», № 41615/98, ухвала щодо прийнятності від 18 січня 2001 року). Для того, щоб певна дія вважалася «сповідуванням» за змістом статті 9, вона має бути тісно пов'язана з релігією або переконанням. …».

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Здійснивши системний аналіз чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до уповноваженої особи Тернівського районного відділу у місті ОСОБА_5 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати їй паспорт у вигляді паспортної книжечки, що підтверджується відомостями, які містяться в матеріалах справи.

Однак, будь-якої письмової відповіді на зазначені вище звернення ОСОБА_1 так і не отримала, окрім, як встановлено під час судового розгляду справи, усного повідомлення уповноваженої особи Тернівського районного відділу у місті ОСОБА_5 Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, що потрібно зареєструватись в електронній черзі та зібрати матеріал для біометричного паспорту, який остання через релігійні переконання отримувати не бажала, та зазначала, що хоче отримати паспорт громадянина України у формі книжечки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.16 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Так, суд зазначає, що зі змісту вищезазначеної норми вбачається вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас, ст.16 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено визначення поняття «документ».

При цьому, здійснивши аналіз чинного законодавства України, яке регулює дані правовідносини, суд зазначає, що відповідно до норм ст.21 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Однак, судом встановлено, що уповноваженою особою Тернівського районного відділу у місті ОСОБА_5 Головного управління Державної міграційної служби України вт Дніпропетровській області ОСОБА_1 було лише усно повідомлено про те, що наразі, щоб отримати паспорт громадянина України потрібно зареєструватись в електронній черзі та зібрати матеріали для біометричного паспорту.

Таким чином, відповідачем-2 не було прийнято жодного рішення як про відмову у видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, так і будь-якого іншого рішення, яке б перешкоджало ОСОБА_1 отримати відповідний документ, що підтверджує громадянство України, враховуючи релігійні переконання останньої.

Суд також зазначає, що під час судового розгляду справи на питання головуючого судді: щодо бажання отримати паспорт лише у формі книжечки, ОСОБА_1 зазначила, що за своїми релігійними переконаннями не бажає мати іншого паспорта, ні у вигляді книжечки.

Враховуючи наявні релігійні переконання у позивача, та зважаючи на норми ст.24 Конституції України, відповідно до якої: права і свободи людини і громадянина є рівними перед законом, та не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, також зважаючи на те, що у відповідності до норм ст.14 ЗУ «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, тобто чинним законодавством передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 06.10.2017 року №0. 0. 864549527. 1 за подання адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.).

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки та зобов'язання Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та Тернівського районного сектору в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Зобов’язати Тернівський районний сектор в м.Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з оплати судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн., 00 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01 грудня 2017 року.