Постановление суда № 70866734, 05.12.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У х в а л а

05 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та припинення права на частку квартири і земельної ділянки та виплату грошової компенсації, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Варвинський районний суд Чернігівської області рішенням від 21 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив: визнав за нею право власності на Ѕ частину квартири та ј частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_5; припинив право власності ОСОБА_5 на належну йому Ѕ частину спірної квартири та ј частину земельної ділянки, шляхом сплати йому з депозитного рахунку суду грошової компенсації, внесеної ОСОБА_4; у задоволенні зустрічного позову суд відмовив.

Апеляційний суд Чернігівської області 12 квітня 2017 року скасував рішення першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалив у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив; в іншій частині рішення залишив без змін; розподілив судові витрати.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04 вересня 2017 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

07 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підстав: неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 365 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах цієї норми матеріального права.

Обґрунтовуючи підставу подання заяви про перегляд указаного рішення суду касаційної інстанції, передбачену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на судові рішення Верховного Суду України від 04 червня 2008 року, 28 січня 2009 року, 22 грудня 2010 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року, 20 квітня 2017 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовано вказану норму матеріального права. На підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, вона посилається на постанови Верховного Суду України від 02 липня 2014 року та 07 червня 2017 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 04 вересня 2017 року, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, враховуючи положення пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для припинення права відповідача на частку у спільному майні, оскільки це завдасть істотної шкоди його інтересам з огляду на відсутність у нього іншого житла.

Разом з тим у наданих заявницею для порівняння судових рішеннях суди касаційної інстанції виходили з наявності правових підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, для припинення права власності сторони у справі у спільному майні, оскільки:

- частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі (рішення Верховного Суду України від 04 червня 2008 року);

- квартира є неподільною, відповідач іншого житла не має, а позивач не бажає сплатити йому вартість Ѕ частини спірної квартири (рішення Верховного Суду України від 28 січня 2009 року);

- частка є незначною й не може бути виділена у натурі, оскільки квартира є неподільною, спільне користування нею через неприязні стосунки між сторонами є неможливим і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів (ухвала Верховного Суду України від 22 грудня 2010 року);

- таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача (ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 січня 2016 року та 20 квітня 2017 року).

Отже, порівняння наведених судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суди касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшли протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У постановах Верховного Суду України, на які посилається заявниця, містяться правові висновки про те, що:

- відповідно до пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників (постанова від 02 липня 2014 року);

- у разі, коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 Сімейного кодексу України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності (постанова від 07 червня 2017 року).

Таким чином, висновки суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не суперечать викладеному в зазначених постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норми матеріального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя та припинення права на частку квартири і земельної ділянки та виплату грошової компенсації, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

В.М. Сімоненко