Постановление суда № 70866434, 05.12.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

5 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року та рішення Деснянського районного суду

м. Чернігова від 16 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, орган опіки та піклування Деснянської районної у

м. Чернігові ради, про визнання недійсними довіреності й договору купівлі-продажу квартири та витребування майна,

в с т а н о в и л а :

Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 16 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив: визнав недійсною довіреність, видану 20 червня 2013 року від імені останньої на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_10, посвідчену приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8; визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений

25 липня 2013 року між ОСОБА_5, від імені якої діяла ОСОБА_6, та ОСОБА_7, посвідчений приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9; витребував від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 зазначену квартиру; вирішив питання розподілу судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 1 червня 2016 року залишив без змін.

13 листопада 2017 року до Верховного Суду України звернулася

ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Зокрема заявниця послалась на положення статей 216 та 388 Цивільного кодексу України.

Для прикладу заявниця надала ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та 15 червня 2016 року, а також постанову Верховного Суду України від 1 липня 2015 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявниця, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з відсутності волевиявлення останньої на відчуження квартири. Зокрема суди встановили, що ОСОБА_5 не підписувала довіреності на вчинення дій щодо розпорядження квартирою, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, а в день видачі довіреності позивачка перебувала за межами України. За таких обставин суди дійшли висновку, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_5 поза її волею, тому спірне майно підлягає витребуванню у добросовісного набувача ОСОБА_4 на підставі статті 388 ЦК України.

Наданими для порівняння ухвалами від 9 грудня 2015 року та 15 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував ухвалені в справі рішення попередніх інстанцій та направив справи на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушенням норм права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

В наданій для порівняння постанові від 1 липня 2015 року Верховний Суд України зазначив, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх сукупності. Установивши, що позивачка не мала наміру відчужувати належний їй житловий будинок, повноваженнями щодо його відчуження представника не наділяла, дії останнього не відповідали її волі та що вона не схвалила в подальшому вчинений від її імені правочин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що належне їй на праві власності майно вибуло поза її волею, а відтак спірний житловий будинок підлягає витребуванню в добросовісного набувача на користь позивачки відповідно до статті 388 ЦК України.

Підстави для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеному в указаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, про визнання недійсними довіреності й договору купівлі-продажу квартири та витребування майна за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 серпня 2017 року, ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від

1 червня 2016 року та рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 березня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко