Решение № 7086247, 03.12.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2009 р. Справа № 17/315/09

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача: Негру Т.І., довіреність № б/н від 01.09.09р.,

від відповідача: не з`явився,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/315/09

За позовом: Приватного підприємства “Крафт-Пак”, (68600, м.Ізмаїл, вул.

Кутузова, 97),

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ареал-Снігурівка”,

(57300,м.Снігурівка, вул. Позаміська, 7),

про: стягнення коштів у сумі 148109 грн. 56 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Крафт-Пак” (надалі-позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Ареал-Снігурівка” (надалі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 148109 грн. 56 коп.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1-К від 04.02.2009р. (надалі- Договір), за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах договору передавати в партіями ящики з гофрокартону, а відповідач прийняти та оплатити на умовах договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві гофрокартонну продукцію на загальну суму 224563 грн. 64 коп., що підтверджено видатковими накладними:

•          накладна № 209019 від 10.02.2009р. на суму 46340,00 грн. з урахуванням ПДВ;

•          накладна № 309031 від 16.03.2009р. на суму 42632,80 грн. з урахуванням ПДВ;

•          накладна № 409005 від 02.04.2009р. на суму 42632,80 грн. з урахуванням ПДВ;

•          накладна № 409030 від 14.04.2009р. на суму 7692,44 грн. з урахуванням ПДВ;

•          накладна № 409039 від 16.04.2009р. на суму 42632,80 грн. з урахуванням ПДВ;

•          накладна № 509023 від 12.05.2009р. на суму 42632,80 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідачем було частково сплачнена вартості товару в наступні терміни: 18.03.2009р.- 15000 грн. 07.04.2009р. –42632 грн. 80 коп. 09.04.2009р. –42632 грн. 80 коп. 24.04.2009р. - 15000 грн. 12.05.2009р. –20000 коп. на загальну суму 135265 грн. 60 коп.

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 89298 грн. 04 коп.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України «господарські зобов 'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать».

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов відповідно до вимог ст. 525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов 'язання, на вимогу кредитора зобов 'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 1-К передбачена відстрочка платежу на 21 календарний день з моменту поставки продукції на склад покупця.

Таким чином, сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції станом на 01.07.2009р. збільшується на 1817,40 грн. та складає 91115,44 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов'язання в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми.

За розрахуноком позивач розмір 3% річних за період з 03.03.2009р. по 01.09.2009р. складає 918 грн. 77 коп.

Відповідно до п. 6.6 Договору покупець несе відповідальність за своєчасність оплати товару за умовами договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення". Розмір пені розраховується наступним чином: З 03.03.2009р. по 01.09.2009р. та складає 56075 грн. 36 коп.

Позивачем 23 липня 2009 року направлено відповідачу претензію, яка залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України приписано, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд за власною ініциативою зробив перерахунок збитків від інфляції та 3% річних за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума збитків від інфляції складає 1660 грн. 07 коп., а 3% річних складає 897 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Суд за власною ініциативою зробив перерахунок суми пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума пені складає 6715 грн. 60 коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги приватного підприємства “Крафт-Пак” задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ареал-Снігурівка”, (57300,м.Снігурівка, вул. Позаміська; код 31427847) заборгованість у розмірі 89298 грн. 04 коп., пеню у розмірі 6715 грн. 60 коп., індекс інфляції –у розмірі 1660 грн. 07 коп., 3 % річних у розмірі 897 грн. 37 коп., державне мито у розмірі 985 грн. 71 коп. та 157 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Приватного підприємства “Крафт-Пак” (68600, м.Ізмаїл, вул. Кутузова, 97; код 31893922).

3.          В іншій частині задоволення позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя