№ 70856431, 22.11.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2017 року Справа № 904/7099/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Миненко О.А., довіреність №51/16-Д від 15.12.2016 р., представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Забавського Романа Михайловича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 року у справі №904/7099/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс", м.Синельникове, Дніпропетровської області

до Фізичної особи-підприємця Забавського Романа Михайловича, м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки №1568 ОП/ДН від 25.12.2015року у загальному розмірі 27 322,87грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 року у справі №904/7099/17 (суддя Фещенко Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Забавського Романа Михайловича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" 11 980, 96 грн. основного боргу, 4 307, 98 грн. пені, 2 952, 64 грн. інфляційних втрат, 2 961, 10 грн. 15% річних, 1 300, 17 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №1568 ОП/ДН від 28.12.2015 року в частині оплати отриманого товару, наявністю заборгованості в розмірі 11 980, 96 грн., правом позивача стягнути пеню відповідно до п.9.3 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення платежу та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

Правовою підставою задоволення позову суд зазначив положення ст. 525, 526, 530, 662, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає на невідповідність висновків оскаржуваного рішення обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зауважує, що позивач не довів факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної №1865 від 26.02.2016 року. На ній та товарно-транспортній накладній від 26.02.2016 року стоять підписи невідомої особи, а не ФОП Забавського Р.М., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей відсутні.

Також апелянт вважає акт звіряння взаємних розрахунків від 26.06.2017 року не належним доказом заборгованості апелянта, оскільки він відповідачем не підписувався і йому не було відомо про існування такого акту.

Відповідач вважає, що суд не дослідив взаємовідносини сторін у цілому за зазначеним договором поставки, а наданим доказам не надана належна правова оцінка.

Скаржник просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 року у справі №904/7099/17 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься поштове повернення, яке надійшло від ФОП Забарського Р.М. з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "за закінченням строку зберігання". Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка відповідача не перешкоджає визначитися щодо законності прийнятого судового рішення за відсутності апелянта на підставі наявних матеріалів справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Забавським Романом Михайловичем (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 1568 ОП/ДН ( а.с.18-19).

Відповідно умов договору постачальник зобов'язується у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність покупця алкогольну продукцію відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену договором грошову суму (пункт 1.1. договору).

Умовами п. 7.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником протягом товар 35 календарних днів з моменту передання товару покупцю.

На доказ того, що відповідач отримав від позивача товар, передбачений договором, позивач надав суду видаткову накладну №1865 від 26.02.2016 року, яка знаходяться в матеріалах справи (а.с. 20).

Відповідно до накладної відповідач отримав товар згідно переліку на суму 36 044,64 грн.

Зазначена видаткова накладна містить посилання на договір № 1568 ОП/ДН від 28.12.2015 року, що спростовує доводи апелянта про недоведеність позивачем факту поставки товару за вказаним договором.

Видаткова накладна містить підпис і печатку постачальника товару, підпис покупця товару та штамп відповідача.

Доводи апелянта про те, що він не підписував видаткову накладну на отримання товару, не підтверджені належними доказами. Відповідач не довів, що підпис на накладній йому не належить.

Слід зауважити, що відповідач у відзиві на позовну заяву стверджував, що докази отримання ним товару, а саме підписи на видатковій та товарно-транспортній накладній сфальсифіковані позивачем, а товар за нею ним не був отриманий.

Однак такі доводи відповідача спростовуються наданими позивачем доказами часткової оплати вказаного у видатковій накладній №1865 від 26.02.2016 року товару.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно наданих до матеріалів справи банківських виписок (а.с.132-135) відповідач сплатив за отриманий товар за спірною накладною 24 063,68 грн.

На час звернення позивача до суду заборгованість за спірною накладною складала 11 980,96 грн. (36 044,64 - 24 063,68 = 11 980,96).

Докази оплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні.

Встановлене є підставою для висновку про порушення відповідачем умов договору та правомірність висновку суду про задоволення позовних вимог.

Щодо правових підстав задоволення позову, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно їх встановив та застосував відповідні до правовідносин сторін норми матеріального права.

Так, в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, доводи апелянта є безпідставними і не спростовують висновки оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу.

Пунктом 9.3. договору поставки сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 і більше календарних днів.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.04.2016 по 29.09.2016 в сумі 7 752 грн. 31 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що позивач невірно визначив періоди прострочення та суми заборгованості у них, оскільки неправильно вказав граничний строк оплати поставленого товару та не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Також в деякі дні позивач здійснив подвійне нарахування пені.

Таким чином, розрахунок пені, проведений судом першої інстанції, відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства, зокрема частині 6 статті 232 Господарського кодексу України та статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та необхідна до стягнення сума пені становить 4 307,98 грн.

Поділяє колегія суддів і висновок оскаржуваного судового рішення щодо стягнення на користь позивача інфляційних втрат та 15% річних.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлено, що згідно п.9.3 договору поставки позивач нарахував до стягнення 15 % річних за прострочення оплати поставленого відповідачу товару, оскільки період прострочки платежу складає більше 10 днів - з 10.04.2016 року по 26.06.2017 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про помилковість проведеного позивачем нарахування, оскільки для розрахунку необхідно враховувати суму заборгованості по кожному з періодів оплати.

Тому належний до стягнення розмір 15% річних за період з квітня 2016 року по травень 2017 року становить 2 961,10 грн. відповідно до проведеного судом першої інстанції обґрунтованого розрахунку.

Аналогічним чином розраховано судом першої інстанції і заборгованість зі сплати інфляційних сум, яка складає 2 952,64 грн.

Вказані розрахунки колегією суддів перевірені, визнані правильними. Сторони, зокрема, апелянт, проведені судом нарахування не спростовував.

Таким чином, під час розгляду справи колегією суддів встановлено відповідність висновків оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, недоведеність посилань відповідача.

За вказаних обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись викладеним, ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 року у справі №904/7099/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: А.Є. Чередко

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Повний текст постанови підписано 08.12.2017 року.