№ 70730321, 16.11.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5100/17

Провадження № 2-а/185/312/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила суд визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії; зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату належної пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01 квітня 2017 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що з 01 липня 2014 року, у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України вона, як внутрішньо переміщена особа, стала на облік у Павлоградське об’єднане управління Пенсійного фонду України та почала отримувати належну їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зав’язку з тим, що з 01 квітня 2017 року відповідач припинив виплату належної їй пенсії, вона звернулася до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради з заявами для з’ясування причин та підстав припинення виплати та поновлення виплати належної їй пенсії. Відповідачем, листом № К/88 від 04 травня 2017 року та третьою особою листом № 750/08 від 23.03.2017 року, було роз'яснено, що в зв'язку із скасуванням дії її довідки № НОМЕР_1 від 20 листопада 2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, рішенням комісії, яке було оформлене у формі протоколу № 11 від 21 березня 2017 року, згідно п.п.11-13 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365 від 8 червня 2016 року, виплата її пенсії була припинена з квітня 2017 року та повторне призначення соціальних виплат в її випадку можливе лише через 6 місяців після такого припинення, згідно положень п. 18 вказаного Порядку. Вважає, що дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії є протиправними і такими, що порушують її права, тому вона і вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати позов за його відсутності та задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, у наданих суду запереченнях зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 01.07.2014 року як внутрішньо перемішена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". З 01.04.2017 року виплату пенсії було припинено за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з органами соціального захисту населення на підставі скасування довідки № НОМЕР_1 від 20.11.2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції згідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 11 від 21.03.2017 (Розпорядження від 22.03.2017 року), згідно п.11-13 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, було прийнято рішення припинення виплати пенсії на півроку з 01.04.2017 року. Відповідно до наданої заяви просила розглядати справу за її відсутності.

У судове засідання представник третьої особи не з'явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати позов за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши в судовому засіданні наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 03 лютого 1997 року користується правом на отримання пенсії за вислугою років як ветеран внутрішніх справ відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

В подальшому ОСОБА_1 перейшла на інший вид свого пенсійного забезпечення та стала отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З липня 2014 року позивач перемістилася з тимчасового окупованої території, де постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим була взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується даними довідки № НОМЕР_1 від 20.11.2014 року.

На підставі наведеного факту, відповідачем видано розпорядження про взяття позивача на облік Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа.

Рішенням комісії, створеної згідно рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 24.06.2016 р. № 436 «Про створення комісії щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 21.03.2017 року скасовано довідку про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи згідно Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання перебування, оскільки за інформацією Служби безпеки України позивач 13.11.2016 року виїхала до тимчасово окупованої території України.

На підставі вказаного рішення, позивачу припинено виплату пенсії, що підтверджується розпорядженням Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 22.03.2017 року.

20 червня 2017 року позивач отримала нову довідку про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій вказано фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Положеннями ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

За приписами ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Нормами ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Положеннями п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 12 даного Закону визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин, дії спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканість України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчинення терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4)виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5)подала завідомо неправдиві відомості.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є не факт відсутності такої особи за місцем фактичного проживання (в даному випадку в м. Павлоград), та повернення до покинутого місця постійного проживання; виїзд на постійне проживання за кордон. Такі обставини на думку суду мають бути підтверджені у встановленому законом порядку. Факт перетину позивачем 30.11.2016 року тимчасово окупованої території України не є беззаперечним доказом того, що ОСОБА_1 повернулася до покинутого місця постійного проживання в м. Донецьк, чи виїхала на постійне місце проживання за кордон.

Такий висновок суду повністю узгоджується з вимогами ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» згідно якої громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією ( 254к/96-ВР ), законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Тому скасування довідки про взяття ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщеної особи без з’ясування даних про її постійне місце проживання було передчасним, і як наслідок того призвело до безпідставного припинення виплати їй пенсії.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та їй відповідають.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, роз'яснено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначено пенсію.

Суд також зазначає, що у п. 51 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, вказано, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. При цьому за п. 54 такого рішення зазначено, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином позивача протиправно позбавлено гарантованого конституційного право на пенсійне забезпечення з 01.07.2017 року.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів правомірності оскаржуваного рішення представник відповідача не надав, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, як такі що ґрунтуються на законі, підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 квітня 2017 року; зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату належної пенсії з моменту припинення її виплати, тобто з 01 квітня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 69, 71, 94, 99, 100, 104, 158, 159, 162, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 01 квітня 2017 року.

Зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, з моменту припинення її виплати, тобто з 01 квітня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя В.М. Бондаренко