Решение № 70664290, 28.11.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Галицької І.П.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання малолітніх дітей та стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Ківерцівського районного суду від 01 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, встановлення місця проживання дітей та стягнення аліментів на утримання дітей.

Як доказ заявлених вимог вказує, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, який зареєстрований 08.05.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області за актовим записом № 37.

Від шлюбу народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя та несумісність характерів, спільно не проживають більше шести місяців, діти перебувають на повному її утриманні, ОСОБА_2 усунувся від виховання дітей, в добровільному порядку матеріальної допомоги на їх утримання не надає, просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 та стягнути з останнього аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення ними повноліття. При реєстрації розірвання шлюбу просила присвоїти їй дошлюбне прізвище - «ОСОБА_3».

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року позов в даній справі задоволено частково.

Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 08.05.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області за актовим записом № 37.

При реєстрації розірвання шлюбу позивачу присвоєно дошлюбне прізвище -«ОСОБА_3».

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя АДРЕСА_1, непрацюючого, в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі по 1200 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 24.01.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року доповнено рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01.03.2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування цих обставин.

В іншій частині рішення суду першої інстанції жодною із сторін не оскаржується, а тому колегією суддів апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру аліментів, з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який зареєстрований 08.05.2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області за актовим записом № 37 (а.с.11).

Від спільного подружнього життя у сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12), дочка - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13),сторони по справі є батьками неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 184 СК (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

В судовому засіданні встановлено, що неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають з матір'ю ОСОБА_3 та перебувають фактично на її утриманні та вихованні.

Добровільно матеріальну допомогу відповідач надає періодично, а саме: інколи купує дітям одяг, необхідні ліки, продукти харчування. Між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру аліментів, які необхідні для утримання дітей.

Крім того, встановлено, що позивач не працює, оскільки знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_5 2015 року народження, отримує 2500 гривень на місяць соціальної допомоги, як малозабезпечена сім'я, в середньому на місяць на малолітніх дітей витрачає 1500 гривень на харчування, 200 гривень - гуртки, 500 гривень - на одяг, 200 гривень школа та інші витрати, які становлять купівля ліків, іграшок, шкільного приладдя. Відповідач офіційно не працює, знаходиться на заробітках в Республіці Польща, періодично висилає кошти на дітей.

Надання відповідачем коштів на утримання дітей у добровільному порядку позивачем не спростовано

Статтею 3 Конвенції ООН "Про права дитини" передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

Захищаючи першочергово інтереси неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також зважаючи , що прожитковий мінімум для двох дітей відповідного віку становить 3400 гривень, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 1700 гривень щомісячно.

При цьому, при визначені розміру стягуваних аліментів, колегією суддів враховано стан здоров'я дітей та батьків, який є задовільним, добровільну матеріальну допомогу відповідача, що надається позивачу, вимоги ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та вимоги ст. 141 СК України.

Позивач не обґрунтувала належними та допустимими доказами необхідність на утримання неповнолітніх дітей суми коштів, що зазначені у прохальній частині позовної заяви .

Відповідач у певній мірі виконує свій батьківський обов'язок, щодо утримання неповнолітній дітей в межах його майнового стану, а тому аліменти мають бути способом захисту дітей, а не способом зведення рахунків між батьками. Надання відповідачем матеріальної допомоги на утримання дітей у добровільному порядку та визначений судом розмір стягуваних аліментів достатній для задоволення розумних потреб дітей.

Доводи апеляційної скарги про помилковість визначення судом першої інстанції часу з якого маю стягуватись аліменти, спростовуються положеннями ч. 1 ст. 191 СК України, за змістом якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Таким чином рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ківерцівського районного суду від 01 березня 2017 року в даній справі в частині визначеного судом розміру аліментів змінити.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 1700 гривень щомісячно, починаючи з 24 січня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: