Решение № 70628704, 09.11.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/70/16-ц

Провадження № 2/480/52/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 09 листопада 2017 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерцій банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21.01.2016 року ПАТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.06.2011 року він уклав з відповідачкою кредитний договір, за яким видав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідачки позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість станом на 26.10.2015 року по кредиту, процентам за користування ним, комісії, а також штрафні санкції в загальній сумі 85410,45 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився. Подав письмову заяву про підтримання позову з клопотанням розглянути справу за його відсутності, в т.ч. в заочному порядку.

Відповідачка в судове засідання не з'явилася. При цьому подала письмові заперечення проти позовної заяви. В яких вказала, що між позивачем та нею жодних кредитних договорів не укладалося та жодних кредитних коштів вона (відповідач) від позивача не отримувала, погоджень чи згод щодо встановлення кредитного ліміту на будь-яку картку не давала, що підтверджується відсутністю її підписів. Також відповідачка надала письмові пояснення щодо її паспортних даних наданих позивачем. Вона раніше працювала у відділенні банку (позивача) на посаді касира відділення, та відкрила у банку картковий рахунок для отримання заробітної плати, чим і пояснюється наявність у позивача копій її паспортних даних.

Дослідивши надані сторонами письмові докази по справі суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПАТ КБ “Приватбанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 10.06.2011 року він уклав з відповідачкою кредитний договір, за яким видав останній кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідачки позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість станом на 26.10.2015 року по кредиту, процентам за користування ним, комісії, а також штрафні санкції в загальній сумі 85410,45 грн.

На підтвердження свого позову позивач посилається на такі дані: заява про персональні дані де підпис клієнта стоїть “Белая”; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копії фотокарток з зображенням карти банку на яких не зрозуміло, що за карта та який на ній номер зображено.

На вказані дані відповідачка надала письмові пояснення, що вона раніше працювала у відділенні банку (позивача) на посаді касира відділення, та відкрила у банку картковий рахунок для отримання заробітної плати, чим і пояснюється наявність у позивача копій її паспортних даних.

Позивачем в позові не вказано, що ОСОБА_1 було видано кредит.

Крім того на неодноразові звернення судом до позивача про необхідність особистої участі представника позивача в судовому засіданні, з метою здійснення ним всіх прав та обов'язків, позивач ігнорував звернення та не з'являвся до суду. Натомість надавалися додаткові письмові пояснення в яких зазначалось, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. При тому не вказуючи яку суму коштів було отримано відповідачкою. Також посилається на такі докази як: - копію кредитного договору, - розрахунок заборгованості, - копію паспорта відповідачки за яким був оформлений кредитний договір. Однак в копії кредитного договору на який посилається позивач в графі підпис клієнта, стоїть підпис “Белая”, натомість відповідно копії паспорта ОСОБА_1 має свій особистий підпис, який зовсім не відповідає тому підпису який зазначений у копії договору. Що стосується даних копії паспорта відповідачки то нею надані цьому пояснення які спростовують твердження позивача.

Відповідно ст. 10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Однак позивачем недоведені ті обставини на які він посилається в позові, що в силу ст. 10 ч. 3 ЦПК України є його обов'язком, та не додано жодних фактичних даних як це вимагає ст. 57 ЦПК.

Крім того відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень відповідачки, позивач ПАТ КБ “Приватбанк” не надавав ніякі грошові кошти, а відповідачка відповідно ніякі кошти не отримувала. Та кредитний договір між ними не було укладено.

Тож з вище викладеного вбачається, що позивач не довів ті обставини на які він посилається в позові,та не додає жодних фактичних даних, не укладає кредитний договір з відповідачкою тим самим не надавши їй кошти.

Натомість письмовими поясненнями відповідачки спростовуються ті дані на які посилається позивач.

Тому на підставі викладеного суд приходить до висновку, що в позові ПАТ КБ “Приватбанк” слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки йому в позові відмовлено.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

В позові Публічного акціонерного товариства Комерцій банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області.

09.11.2017